«Рослини не розуміють, що у тебе неділя»

–10 лютого висіяв ось цю кореневу селеру і петунію, а вже, бачите, як підросли, — ​проводить екскурсію теплицею пан Сергій. — ​Квіти вибагливі до освітлення, тож розсаду досвічую лампами. А ось цю капусту вже в кінці березня міг продавати, але була несприятлива погода. Холодно, сніг лежав, хто б її брав? Тож не вивозив на ринок.

Серед зелені милують око квіти.

У теплиці господар вирощує і розсаду помідорів, перцю, огірків та капусти. Останньої має кілька сортів — ​білоголова, пекінська, кольрабі… Для сівби використовує голландське насіння, бо переконався в його якості. Воно не потребує обробки, швидко сходить, стійке до захворювань. Застосування нової технології дає змогу зменшити затрати праці. Висіває в касети. Вирощування у них відбувається без пікірування, а значить, — коренева система не травмується. Розсада не хворіє і бур’яни в них не ростуть, бо грунт добре підготовлений до сівби, знезаражений. Господар купує латвійський, мішок якого коштує 600–700 гривень.

— Дорого, — ​кажу пану Сергієві, — ​дешевше ж брати наш, український.

Розсада має бути не перерослою, з розгалуженим корінням. Така буде добре рости і родити.

— Але у латвійському все росте, як на дріжджах, — ​чую у відповідь. — ​Спочатку купував дешевший, рівненський. Але він кам’яніє, рослини розвиваються у ньому повільно. Тож відмовився.

Розсада у теплицях мого співрозмовника попри те, що сонячних днів у лютому і березні було мало, зовсім не нагадує «дітей підземелля». Міцненька, темно–зелена, тішить око.

— Ріст регулюю температурою, — ​пояснює господар, — ​зараз, бачите, на термометрі в теплиці 10 градусів тепла, а вночі більше чотирьох не буває. А якби напалив до 20, швидко пішла б у ріст і витягнулася б.

Контроль температури - важлива складова успішного росту рослин.

Теплиці пана Сергія працюють практично цілий рік. Щойно потепліє, переносить сюди братики, примули, які зимують у відкритому грунті. Цьогоріч торг був жвавий. Напередодні свята закоханих і 8 Березня розпродав практично всі квіти. Зараз — ​час розсади овочів, а після неї площі теж не пустуватимуть. Їх займуть огірки, помідори. Томати Сергій Петрович вирощує переважно середньоранніх і ранніх сортів. Найбільше подобається йому гібрид Томськ (він ранній, високоврожайний, має великі м’ясисті плоди, які довго зберігаються), а з усіх сортів білоголової капусти — ​Капітал, Мірор, Віват. Вони стійкі до розтріскування.

Розсадою пан Сергій займається з 2000 року, хоча, як каже, возитися з рослинами любив з дитинства. Мріяв збудувати теплицю. Ще школярем–старшокласником вирощував огірки, помідори, возив їх продавати на ринок. Тоді це було хобі. А зайнявся рослинництвом усерйоз після розвалу колгоспу, коли руки тракториста виявилися непотрібними і постала проблема виживання.

— Вирішив збудувати теплицю, — ​розповідає Сергій Петрович. — ​Так би мовити, для експерименту. Не знав, чи буде з того толк. Але справа пішла, і я зрозумів, що однієї мало. Почав зводити другу…

Із такою кількістю розсади роботи вистачає усім.

Ряди рослин тягнуться й тягнуться.

Зараз їх у господаря шість. В останній не вся площа зайнята. Пан Сергій планує поставити ще кілька стелажів для розсади. Тут вона буде добре рости, бо теплиця розміщена на півдні ділянки. До речі, місце для городу під плівкою порадив придбати американець Ілля Дяк. Так у селі називають чоловіка, який, виїхавши за океан, щороку, поки мав силу, приїжджав у рідне Жорнище і обробляв город, садив картоплю. І в Америці йому не давала спокою думка, що земля, на якій хазяйнували його діди–прадіди, може зарости бур’янами, що без нього бульба не вродить.

У теплиці місця поки вистачає.

— Коли я шукав ділянку під теплиці, то мій сусід сказав: якщо хочеш вирощувати овочі, то кращого місця, ніж тут, не знайдеш, бо поблизу є вода для поливу, — ​розповідає. — ​Я купив стареньку хатину з кількома сотками землі й почав на ній зводити теплиці.

Нині продукцію господаря із Жорнища знають у Ківерцівському районі. До нього по розсаду їдуть з усіх сіл і одноосібники, і фермери, й оптовики. Замовляють часом великі партії. Один із фермерів нещодавно, скажімо, попросив виростити для нього 300 тисяч пекінки до 12 серпня. І таке велике замовлення не лякає пана Сергія. Каже, що може і більше.

Ази справи він освоював самотужки, вчився, гортаючи літературу, спілкуючись із фахівцями і досвідченими людьми. Нині вже й сам ділиться досвідом із початківцями. Переконався, що заробляти на життя можна і таким бізнесом. Правда, він вимагає багато праці, часу та уваги. У теплицях пан Сергій проводить практично увесь день.

Насіння висівається в спеціальні касети.

— Я тут із шостої ранку і дотемна, — ​каже. — ​Труджусь майже без вихідних, рослини не розуміють, що у тебе неділя. Їх треба поливати, підживлювати, а ще — ​любити. Якщо від роботи отримуєш задоволення, то твоє. Коли ж мучишся — ​кидай те діло. Радості від нього не будеш мати, а тільки втому.

У тепличній справі головне — не виростити, а продати. Буває, нема збуту, тоді доводиться вирощене приорювати. Але він тим особливо не переймається, бо інакше, каже, довелося б працювати лише на ліки.

Того дня, коли ми побували в гостях у пана Сергія, у теплицях кипіла робота. Дружина господаря і теща висівали огірки. Нерідко допомагають і діти, а їх у нього шестеро. Сергій Петрович тішиться, що молодший син Тарас тягнеться до овочівництва і хоче продовжити у майбутньому справу батька.

Поцікавилася у співрозмовника, яку розсаду вибрати, щоб добре прижилася?

— Господині часто дивляться на ціну. Беруть, де дешевше й обов’язково таку, щоб мала багато листя, — ​каже пан Сергій. — ​У результаті програють. Розсада має бути не перерослою, з розгалуженим корінням. Така буде добре рости і родити.

На таких «грядках» розсада добре почувається.