У 2010 році сільським головою обрали Тетяну Панасюк і населений пункт отримав «друге дихання».
Це волинське село і себе годує, і допомагає сусіднім
Звиняче, що на Горохівщині, — беззаперечний лідер у районі за кількістю промислових об’єктів на своїй території. Але унікальність його не лише в тому, що привабило хороших інвесторів, а й у щорічному значному поповненні місцевого бюджету за рахунок податків від підприємств
Усе валилось, поки за справу не взялася Тетяна Панасюк
Населення Звинячого — близько 900 чоловік. У середині минулого століття тут побудували кілька заводів: комбікормовий (один із найбільших на Волині), плодоконсервний, із виробництва бітуму, бурякоприймальний пункт, але після розпаду Радянського Союзу всі вони зникли. Довгі роки приміщення розвалювалися, розкрадалися, стояли пусткою. Більше того, після затвердження генплану в 1990-х роках усі підприємства, включно із залізничною станцією «Звиняче», опинилися… поза межами цього населеного пункту.
Зважаючи на найбільшу в районі промзону, що тут розташована, воно могло б претендувати на статус центру нової об’єднаної територіальної громади.
Коли у 2010-му сільським головою обрали Тетяну Панасюк, ситуація кардинально змінилася. Перш за все вирішили проблему людських паїв. Тепер землю орендують масштабні підприємства — ТзОВ «Городище» (керівник Анатолій Никонюк), ТзОВ «Астра» (керівник Василь Туриашвілі), ТОВ «Агрофонд» (керівник Іван Мигаль), ТзОВ «Волинь-нова» (керівник Валентин Вавринович) та ТзОВ «Агросвіт-Волинь» (керівник Євген Шелепіна).
Знайшлися інвестори для недіючих заводів. Коли почався процес їх ліквідації та приватизації, Тетяна Панасюк виграла суд у Держгеокадастру і повернула втрачені території у межі села. Включили до Звинячого й однойменну залізничну станцію. Як наслідок — від одного лише продажу об’єктів громада отримала понад мільйон гривень.
На колишніх комбікормовому, бітумному заводах і зернопроді зараз розташовані потужні елеватори групи компаній ТМ «Вілія». Сюди щороку везуть зернові з різних районів Волині. На плодоконсервному заводі — підприємство з іноземними інвестиціями «Пода — Волинь», що спеціалізується на обробці деревини. Також відкрилося ТзОВ «Поліхім», яке реалізовує мінеральні добрива.
Тепер молодь має роботу і зарплату
Відкриття багатьох підприємств у селі принесло не лише нові робочі місця, а й 1 мільйон 400 тисяч власного доходу щорічно. Також є багато фермерів-одноосібників, меценатів, які дбають про розвиток своєї громади. Тож молодь не шукає кращої долі у місті, а залишається дома, бо має тут і хорошу роботу, і стабільну зарплату.
Звиняченська сільська рада кошти, які надходять, використовує на благо громади. Так, у 2011-му відкрили дитячий садочок. Зараз він уже затісний для діток, тому Тетяна Панасюк розробила проект з його розширення. Минулого року у великому приміщенні школи за сприяння Анатолія Никонюка замінили на енергозберігаючі
49 вікон. За сприяння народного депутата України Сергія Мартиняка отримали від держави на реконструкцію спортзалу 300 тисяч гривень. Перший поверх навчального закладу теж повністю відремонтували, підвели воду, модернізували опалення, оновили санвузли. «Ми самі нічого б не зробили, якби не наша Тетяна Дмитрівна (сільський голова. — Авт.), — розповідає директор школи Людмила Біланчук. — Уже виділили 230 тисяч із місцевого бюджету для подальшої реконструкції навчального закладу».
Зі школи Тетяна Панасюк веде нас до місцевої амбулаторії загальної практики сімейної медицини. У 2017-му її урочисто відкрили після капітального ремонту, що тривав півроку і загальна вартість якого сягнула понад 600 тисяч гривень. Зараз цей медичний заклад обслуговує людей не лише зі Звинячого, а й із шістьох сусідніх сіл, у ньому обладнані сучасні кабінети, а лікарі мають змогу виїжджати на виклики машиною «швидкої» допомоги.
Від амбулаторії за якихось сто метрів розташований сільський Будинок культури. Як розповіли місцеві жителі, ще донедавна тут протікав дах, у фойє стіни обсипалися до цегли, проломлювалася підлога. А зараз оновлена сцена, дах, сучасні вікна. Обладнали також кабінет директора, кімнати для артистів. Завершуються ремонтні роботи у фойє закладу. До слова, тут щороку тричі проводяться великі концерти, на яких вшановують особистостей, що відіграли помітну роль в історії Звинячого, працівників сільського господарства.
Побували ми з очільницею села і на могилі воїна АТО Андрія Ліщини на місцевому кладовищі, про яке, до речі, теж турбується сільрада. У червні 2016 року він загинув під час вибуху вантажівки на міні поблизу Авдіївки Донецької області. Нещодавно з ініціативи депутата Звиняченської сільської ради Оксани Пальчук матері Андрія вирішили провести до оселі воду.
А от центром ОТГ Звиняче так і не стало…
На жаль, головну дорогу в селі, м’яко кажучи, не можна назвати ідеальною. «Вона не в нашому підпорядкуванні. Це траса обласного значення, ми не можемо її ремонтувати зі свого бюджету, хіба що за співфінансуванням», — бідкається Тетяна Мурахевич, бухгалтер сільради. Але радіє, що всю дорогу Терешківці — Звиняче, яка відходить від магістралі Луцьк — Львів, мають привести до ладу за рахунок співфінансування із районного та обласного бюджетів та групи компаній ТМ «Вілія». На інших вулицях села регулярно проводяться ремонтні роботи, понад кілометр асфальтного покриття нещодавно поклали до найвіддаленішого кутка, який місцеві називають Зигмунтовою.
Звиняче зараз упевнено можна назвати селом, яке не лише себе годує, а й допомагає сусіднім. Зважаючи на найбільшу в районі промзону, що тут розташована, воно могло б претендувати на статус центру нової об’єднаної територіальної громади. «Ми розіслали прохання в сусідні села, а ніхто так і не відгукнувся, — розповідає Тетяна Панасюк. — Тут зіграли роль особисті амбіції голів сільрад, а не думки звичайних людей». Отак одна із найбагатших громад Горохівщини може опинитися у складі великої Горохівської або ж Шклинської громади.
Роман НОВОСАД
