«Саджанці фундука у мене замовляють на рік уперед»

Тож коли закінчив школу, то пішов шляхом батька і вступив до Національного лісотехнічного університету України, що у місті Львів. Здобув спеціальність інженера лісового господарства. У студентські роки моя любов до природи (особливо до багатолітніх рослин) стала ще більшою. Пропрацював трохи помічником лісничого, але це було «не те». Вступив в аспірантуру, три роки пройшли дуже швидко. Але, закінчивши навчання, продовжувати наукову діяльність не захотів, а повернувся в рідне село Піски Горохівського району. Отримав 0,5 га землі і твердо вирішив, що буду нею займатися

 

У моїх дідуся та бабусі біля дому росли кілька гігантський кущів ліщини, і коли я взимку до них приїздив, частенько отримував у якості гостинця жменьку золотих горішків. Їхній смак був незабутнім. Тож коли на старших курсах університету дізнався, що є культурна форма ліщини і називається вона фундук, це мене заінтригувало. Придбав першу партію сортових відводків у розсаднику рідного вишу, а разом із ними ще й кілька декоративних: магнолії, гінкго дволопатеве, ліріодендрон тюльпановий, ліщину ведмежу. Це був 2008 рік. Але мусив продовжувати навчання, тож посаджені деревця росли собі на городі за домом забуті. Потім, як уже писав, робота, аспірантура. Непомітно пройшло 7 літ. Та коли все ж любов до природи взяла верх, я зрозумів, що науковця з мене не вийде, і згадав давнє хобі.

На мій подив, враховуючи, що, мабуть, у кожній третій плитці шоколаду міститься фундук, а ліщина звичайна є нашим видом, людям ця культура майже не знайома.

Отже, після закінчення навчання був рішуче налаштований на власну справу. 2 листопада 2015 року посадив перші 6 фундуків на новій земельній ділянці площею півгектара, відводки виростили батько і я з університетських рослин. Деякі сорти були відомі, деякі забуті. Я хотів мати якомога більшу колекцію, тож почав шукати перспективні сорти у надійних садівників (оскільки визначити сортність фундука можна лише за плодами, а перших доводиться чекати кілька років). Щоб дарма не гаяти часу та хоч частково перекрити затрати, на вільній площі в міжряддях почав виса­джувати часник, арахіс, квасолю, інші овочеві культури. Але головною й улюбленою рослиною все ж був фундук. Зараз маю близько 20 сортів, що налічують більше 150 рослин. На площі є специфічна схема посадки та спосіб формування крони, оскільки завдання — ​вирощування якісного садивного матеріалу. Люди замовляють мої відводки навіть за умови, що чекати їх доводиться майже рік. Нині великої популярності набуває щеплення фундука на ліщину ведмежу. Вирощую сіянці цієї ліщини для підщеп. У вільний від основної роботи час експериментую із зеленим живцюванням ялини колючої форми голубої (до речі, для успішності процесу необхідна хороша теплиця із системою штучного туману), вирощую сіянці персика, абрикоса, кизилу, щіплюю горіх грецький тощо. Також слід сказати, що я повністю відмовився від використання хімічних засобів захисту рослин і штучних мінеральних добрив. Нещодавно прочитав книгу Масанобу Фукуока «Революція однієї соломинки» про органічне землеробство та пермакультурний дизайн. Викладені в ній методи ведення господарства зацікавили, тож планую поступово втілювати їх у життя.

Заняття для душі — це, звісно ж, добре, але пора поговороти і про матеріальний бік питання. На мій подив, враховуючи, що, мабуть, у кожній третій плитці шоколаду міститься фундук, а ліщина звичайна є нашим видом, людям ця культура майже не знайома. Звідси і логічний висновок — ​левову частку фундука Україна імпортує. Середня ціна 1 кг горіха в плюсці на львівському ринку «Шувар» — ​від 100 грн. У магазині, де купуємо інвентар для сімейної пасіки, 1 кг смажених ядер коштує 500 грн (країна походження — ​Туреччина). Ситуація з посадматеріа­лом для плантацій схожа: везуть із Польщі, Італії, інших країн. А ціна за один хороший відводок сягає 15 євро. Фундук — ​рослина невибаглива, технологія його вирощування досить проста, освоїти її може кожен. В Україні, якщо правильно підібрати сорти, можна закладати насадження абсолютно на всій території. На мою думку, це досить рентабельний та цікавий бізнес, і якщо підійти до справи з розумом — ​результат буде.

Щодо пункту вашої анкети про масовий виїзд українців на заробітки хочу додати, що і сам у важкі моменти не раз думав про такий варіант. А нещодавно навіть отримав пропозицію працювати на озелененні в Естонії. Але відчуваю, що на своїй землі досягну успіху, чого і всім бажаю. Щоправда, для того, щоб займатися подібною справою, мало одного бажання отримати прибуток. Потрібно любити те, що робиш, оскільки, як казав відомий горіховод Микола Кіктенко, «горіх — ​це довгі, але надійні гроші». Прибуток тут рахують через десяток років.

У якості підтвердження викладеної інформації пропоную відвідати мій канал (і підписатися) на «Ютюбі» за посиланням https://www.youtube.com/channel/UCYH8Sa4bMw8DlnKCCwUYgYg?view_as=
subscriber або просто ввести у вікні пошуку «Ютюбу» «Микола Гаврилюк».

Микола ГАВРИЛЮК