Діалог жінки та мозку
Вона — притча во язицех. Як багато їй присвячено наукових доказів і трактатів, а скільки анекдотів придумано на її честь! Ми — про жіночу логіку. І на підтвердження цих слів — історія про те, як завдяки їй у наших панянок життя змінюється на краще!
Жінка: Господи, ВІН іде, йде, йде від мене! (Плаче).
Мозок: Позитивніше, позитивніше…
Жінка: Куди ж тут позитивніше? Речі збирає, сволота…
Мозок: Не плач, усміхайся… Загадково усміхайся… І не розмахуй руками, як вітряк!
Жінка: Сволота, валізу збирає… Порядний чоловік, ідучи, забирає тільки шкарпетки і труси, а ця сволота ще й сорочки складає… (Плаче).
Мозок: Усміхайся!
Сволота, валізу збирає… Порядний чоловік, ідучи, забирає тільки шкарпетки і труси, а ця сволота ще й сорочки складає…
Жінка: Може, кинутись йому на шию?
Мозок: Дурна!
Жінка: Може, повалитись перед ним на коліна?
Мозок: Дурна!
Жінка: А може, його того?
Мозок: Що — «того»?
Жінка: Ну… Сковорідкою по голові тихенько?
Мозок: ???
Жінка: Потім годувати його, бідолаху, бульйончиком… Так два місяці можна протягнути… Може, звикне, не піде…
Мозок: А ти кримінальщина… А якщо силу не розрахуєш?
Жінка: А я трохи краще замахнуся і я–а–а–к дам!
Мозок: Я не в цьому сенсі. Баба ти сильна, ще вб’єш, а це стаття!
Жінка: То що ж робити, скажи, якщо ти такий розумний?
Мозок: Усміхайся!!! Позитивніше, позитивніше…
Жінка: Ну, що в цьому можна знайти позитивного? Я одна–а–а–а–а зали–и–и–шусь! (Плаче).
Мозок: Усміхайся! По–перше, не одна, а вільна жінка…
Жінка: І для чого мені така свобода?
Мозок: Усміхайся! Свобода — це прекрасно: будеш займатись тільки собою!
Жінка: Навіщо? (Хлипає носом).
Мозок: Потрібно! Португальську вивчиш — ти завжди так мріяла дивитись бразильські серіали без перекладу. Запишешся у гурток гри на ударних — з твоєю ж величезною силою!..
Жінка: Часу все якось не вистачало…
Мозок: Сама будеш фінансами розпоряджатися без всяких безглуздих покупок американських вудочок і постійних ремонтів несправного автомобіля!
Жінка: Шубу куплю і босоніжки… Ну, ті… з бантиком… (Витирає сльози).
Мозок: Із тим хлопцем з юридичного відділу сходиш повечеряти — він на тебе так дивився…
Жінка: (Усміхається) Ага, в «Макдональдс» сходимо — він, між іншим, уже пропонував. Шубу одягну, босоніжки з бантиком… (Загадково усміхається).
Мозок: Не потрібно ні готувати комусь, ні прати…
Жінка: Тільки манікюр–педикюр–маски–масажі! (Усміхається від щастя) На екскурсію поїду… (Замріяно).
Мозок: Ось, а ти не бачила позитиву…
Жінка: Ой, ото почну жити! (Переможно усміхається). ОООООООЙ!!!!
Мозок: Що?
Жінка: Він на колінах стоїть з валізою, коліна цілує!
Мозок: Кому?
Жінка: Ну, не валізі ж! Каже, ніколи такої як я, не знайде… Просить вибачення… Хоче залишитись!
Мозок: ОЙ!
Жінка: А як же вільна жінка? (Плаче). А як же гурток гри на ударних? Шубка, оті босоніжки? (Плаче) Вася з юридичного відділу?
Мозок: Позитивніше, позитивніше…
