Вів’єн Гартлі з Лоуренсом Олів‘є.
Навіть після розлучення вважала себе його дружиною
Напередодні Різдва 1934 року 21–річна англійська актриса Вів’єн Гартлі завітала з приятелькою до Королівського театру в Лондоні. Особливе враження на неї справив британський актор Лоуренс Олів’є. Тоді вона вирішила, що вийде за нього заміж, хоч в обох були уже сім’ї
Через місяць вони познайомилися в лондонському ресторані «Савой». 27–річний Лоуренс був із дружиною Джилл Есмонд, а Вів’єн — із чоловіком Гербертом Лі Голманом (це він вигадав їй псевдонім Вів’єн Лі). Тендітна жінка із зеленими очима та блідим обличчям вразила Ларрі. За кілька днів актори вже знімалися разом у фільмі «Полум’я над Англією». Невдовзі відчули, що кохають одне одного. Улітку 1937–го разом із театром «Олд Вік» обоє поїхали на гастролі до Данії. Там вирішили, що не повернуться до своїх родин. Ларрі придбав будинок, де й оселився з коханкою.
Однак Голман не давав розлучення. Олів’є дратувався, ревнував і забороняв Вів’єн бачитися з донькою. Через рік Лоуренса запросили зніматися в США. Вів’єн була в Лондоні. Коли ж дізналася, що коханий на зйомках покалічив ногу й пересувається на милицях, негайно вилетіла за океан. У Голлівуді вона познайомилася з продюсером Девідом Селзніком. Той саме добирав акторів для фільму «Віднесені вітром» за романом Марґарет Мітчелл. Селзнік запросив її на проби, а потім відібрав із сотень претенденток. Прем’єра фільму відбулася 15 грудня 1939 року. Успіх був шаленим. За роль головної героїні Лі отримала свого першого «Оскара». Незабаром суд затвердив її розлучення з Голманом, і вони з Лоуренсом побралися.
Я б краще прожила дуже коротке життя з Лоуренсом, ніж довге — без нього.
Англійський режисер Паскаль улітку 1944–го запросив Вів’єн на роль Клеопатри в екранізації п’єси Бернарда Шоу. Лі саме чекала дитину. Якось вона послизнулася на дзеркальній підлозі, впала і втратила дитя. У неї був нервовий зрив, який спровокував напад сухот. Видужала аж весною 1946 року. Одразу заходилася облаштовувати нову садибу, яку купив Олів’є, стала приймати гостей. Та Лоуренс терпіти не міг вечірок. До того ж його дратувала слава дружини. Він почав відмовлятися грати з Лі в кіно. Подружжя часто сварилося. У Вів’єн почастішали нервові зриви, вона страждала тривалими маніакальними депресіями. І навесні 1949–го сказала Олів’є: «Я тебе більше не кохаю».
Проте прожили разом ще 10 років. Обоє продовжували грати на сцені. Напружений графік загострив хворобу Лі. Вона нічого не їла, у неї почалися галюцинації, марення. Олів’є мусив на кілька місяців помістити її до психіатричної лікарні. У 1955–му 42–річна Вів’єн завагітніла вдруге. Це знову зблизило їх. Однак кожна роль забирала в неї багато сил. Через постійні стреси Вів’єн знову втратила дитину. У відчаї вона покинула все й поїхала до Італії.
Повернулася через півроку. Лоуренс саме готував постановку нової п’єси. Головну роль у ній зіграла молода актриса Джоан Плоурайт. Між ними зав’язався роман. Ларрі не наважувався сказати про це дружині. Коли ж Вів’єн дізналася, то влаштувала скандал. Лоуренс насилу її заспокоїв, а вранці пішов геть.
Лоуренс одружився із Джоан, яка народила йому трьох дітей. А Вів’єн Лі до кінця життя вважала себе його дружиною. Вона жила сама. Донька Сюзанна підтримувала хвору матір.
8 липня 1967 року актриси не стало. Незадовго до смерті, коли хтось запитав акторку про стосунки з Лоуренсом Олів’є, вона сказала: «Я б краще прожила дуже коротке життя з Лоуренсом, ніж довге — без нього».
