І цього разу завели ми вас, як Іван Сусанін…
Кого? Правильно, поляків! Тож знову зекономили редакційні гроші, бо так і не отримали від вас жодної правильної відповіді!
Жартуємо, і каємося: тепер будемо виправлятися і полегшувати завдання. Але насамперед нагадаємо це каверзне запитання, яке ви так і не розгадали:
«Гарбуз із секретом» — 15 (2018)
Вони по–особливому сяють, якщо… Бувають смачними до пива, зробили всесвітньо відомим любителя соняшників, обманюють нас із океаном, бо це насправді — не вода, а… Вони не змогли допомогти відчути славу тому, хто створив геніальний славень одному з континентів. На іншій же частині Землі їх яскраво підкреслюють одна з кількох тваринок, що символізують трактування питання Добра–Зла. А ще ними закінчується білий вірш журналіста Олега Величка «Я все життя збирав..., а сьогодні топтав їх ногами. Мені потрібні були…» Якщо відгадаєте останнє слово з цього словоплетива — вийдете на те, що ж він збирав. Бо саме той предмет ми і заховали.
То що у гарбузі?
Як відповідь ми зараховували два слова — «Вуха» і «Очі». Але подібних варіантів так і не зустріли. Звичайно, ви могли не знати білий вірш Олега Величка–молодшого «Я все життя збирав очі, а сьогодні топтав їх ногами. Мені потрібні були вуха». Але як ви не могли побачити «всесвітньо відомого любителя соняшників» — нідерландського художника Ван Гога, який відрізав собі частину вуха?
А трьох мавпочок? «Мідзару, кікадзару, івадзару!» — «Нічого не бачу, нічого не чую, нічого не кажу!» Вони — уособлення ідеї буддистської мудрості, пов’язаної з відчуженістю від неістинного: «Якщо я не бачу зла, не чую про зло і нічого не говорю про зло, то я захищений від нього».
А мушлю? Шум бурхливого океану, який ми чуємо, коли прикладаємо морську мушлю до вуха — це не океан, а звук крові, що біжить по венах у вусі.
А автора славня Європи — глухого генія Бетховена?
Тепер бачите, що питання було не архіскладне… Але не час сумувати — час братися за нове завдання!
«Гарбуз із секретом» — 18 (2018)
Коли культурно кажуть йти до дідька, то дехто бере цей предмет і вирушає, куди «рекомендують». Знадобиться. Він є у багатьох оселях. Хоча часто його різновид використовують, коли йдуть у розвідку або сидять в засаді…
Але в нашій країні найвідоміші з них, звісно, є у двох славних кровних родичів. Бачили всі! Класно вони робили свою роботу, хоча похідний прислівник від цього предмета говорить про протилежне…
А ось похідний прикметник від нього тепер гучно піарять троє «витязів», які зі своїми обов’язками справляються доволі прикольно (тільки нашого головного редактора дратує, що двоє з них принципово розмовляють «на общєпрінятом»). До речі, «витязі», зробивши діло, перед тим, як гуляти сміло, рекламують Аллочку, яка знає все про те, чим вони займаються, і ще більше. А так уже щебече солов’їною, що головред дав завдання: «Знайти її і «обєзврєдіть». Точніше: у гарбуз ховати не треба, але маємо зробити героїнею номера.
Але давайте повернемось до перших двох речень: якщо ви після «рекомендації» скористалися цим предметом, тепер маєте бути пильними, щоб дорогу не перебігла чорна кицька, бо він вам навряд чи допоможе здійснити необхідний у цій ситуації ритуал на удачу…
Що ми заховали у гарбузі?
Слово–відповідь треба надіслати до 16 травня тільки у вигляді sms–повідомлення на номери: 0501354776 і 0672829775 (наприклад: «Відро», «Три яблука», «Марадона»).
Увага: з одного номера можна відправляти лише одне sms! Цей номер і братиме участь у жеребкуванні при розіграші призових 200 гривень, якщо правильних відповідей буде більше двох.
А ще спеціальний приз — 150 гривень — отримає той, хто в листі на поштову адресу (43 025, Луцьк, просп. Волі, 13) чи електронну ([email protected]) найяскравіше опише, як шукав чи шукали правильну відповідь.
До зустрічі!
Нічого не чув, але творив геніальну музику
У 1824 році знаменитий німецький композитор і піаніст Людвіг ван Бетховен (1770 — 1827) написав «Дев’яту симфонію»
Після її виконання публіка влаштувала композитору овацію. Він стояв спиною до залу і нічого не чув, поки одна із учениць не повернула його обличчям до слухачів. Овація тривала так довго, що поліцейські чиновники зажадали її припинення. Подібні вітання допускалися тільки щодо імператора…
Він пам’ятав звук кожної ноти і міг уявити, як має звучати увесь твір.
Перші ознаки глухоти у Бетховена з’явилися приблизно у 1801–му. Незважаючи на те, що його слух постійно погіршувався, композитор дуже багато творив. Він пам’ятав звук кожної ноти і міг уявити, як має звучати увесь твір. Затискував у зубах дерев’яну паличку і торкався нею до струн рояля, щоб відчувати їх вібрації…
У 1972 році Рада Європи затвердила фінал «Дев’ятої симфонії» Бетховена — «Оду до радості» — офіційним гімном Європейського союзу та Ради Європи. І хоч музику Бетховен написав на вірші «Ода до радості» німецького поета Фрідріха Шіллера, гімн прийняла без слів, щоб не підносити якусь з європейських мов щодо інших.
Грицько ГАРБУЗ.
