До вівтаря повів чоловік із… серцем батька

Українці змушені шукати порятунку в Білорусі

Зараз цілком офіційно можна продати частинку себе і заробити на цьому трохи грошенят. Найпростіше — відрізати 50–сантиметровий шмат волосся. Оголошень про його купівлю не бракує. Якщо вам пощастило мати нефарбовані світлі коси, то заробити можна у кілька разів більше, ніж за темні і штучно покольоровані.

Якщо в Україні за весь період незалежності провели 6 операцій із пересадки серця, то в Білорусі стільки і навіть більше проводять лише за рік.

Ще один спосіб легально збагатитись на власному тілі — здати кров або плазму. У першому випадку отримаєте 73 грн, обід і вихідний, у другому — 96 грн. Крім цього, здорові чоловіки до 36 років за порцію сперми можуть покласти до кишені 250 гривень, а жінки віком до 32 років, у яких уже є діти, — 20 тисяч гривень за яйцеклітину. Сурогатне материнство теж коштує десятки тисяч, але вже доларів.

Це, власне, і все. Ні нирку, ні шматок печінки продати ви не зможете. Це заборонено у всіх країнах світу, крім Ірану. Так, українець може стати донором, наприклад нирки, але тільки для свого близького родича і то — безкоштовно. Коли ви читаєте ці рядки, приблизно 2 тисячі українців мріють про те, що знайдеться такий донор. Ще тисяча наших співвітчизників чекає на пересадку серця, півтори тисячі — печінки і 600 — кісткового мозку.

Часто порятунку вони шукають за кордоном, особливо — у сусідній Білорусі. Але і там хворі не купують органи, а просто сплачують за саму операцію із пересадки. Причому немалі суми. Білоруси просять 120 тисяч доларів за трансплантацію серця і десь удвічі менше — за пересадку нирки. А де ж вони беруть самі серця? У трупів. У Білорусі, на відміну від України, діє так звана презумпція згоди, тобто лікарі можуть узяти орган для пересадки у покійника без його прижиттєвої згоди чи згоди його родичів. Це дає змогу проводити багато трансплантацій і рятувати людські життя. Якщо в Україні за весь період незалежності провели 6 операцій із пересадки серця, то в Білорусі стільки і навіть більше проводять лише за рік.

У світі намагаються навіть популяризувати добровільну трансплантологію. Нещодавно чимало телеканалів облетіло повідомлення про весілля американки, яку до вівтаря замість тата провів якийсь чужий дядько. Хоча «чужий» тут уже не скажеш, бо в його грудях билося серце батька нареченої, який став донором після смерті. І благословення дівчина про­сила, приклавши руку до грудей врятованого чоловіка.

«Продам нирку». Але не факт, що підійде

А як же страшилки, що «викрадуть і поріжуть на органи»? А як же тисячі оголошень в інтернеті «продам нирку-печінку-кістковий мозок»? Таке теж є, але реально втілити в життя цей план не так уже й просто. Якщо якийсь багач знайде лікарню, де йому нелегально погодяться пересадити орган (або легально, якщо оформить донора як родича), домовиться з охочим за гроші вирізати собі нирку, не факт, що усе складеться. Бо для пересадки має збігтися дуже багато показників, починаючи від групи крові. Інакше кажучи, не вхопиш із вулиці першого-ліпшого донора. Має бути такий, який підходить саме тобі, а це — ​тривалі обстеження та добір. А потім — ​лікарський супровід.

Автори більшості оголошень пропонують кілька органів. Серед продавців — ​багато молодих людей, яким терміново потрібні гроші. Серед покупців — ​багато посередників, які хочуть заробити. При цьому з обох сторін вистачає шахраїв…

Як відомо, батькові футболіста Андрія Шевченка Миколі Григоровичу в Італії пересадили серце. Після цього з вікна викинувся інший пацієнт, який 2 роки чекав на донорський орган, а його віддали родичеві форварда. Лікарі запевняли, що за всіма показниками серце підходило саме українцеві, але скандал був великий.

Не всі, звісно, готові і мають час чекати на донорський орган. Водночас не бракує тих, хто готовий за гроші поділитись частинкою власного тіла. Відтак експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я кажуть, що на чорному ринку щорічно відбувається понад 10 тисяч продажів людських органів. До 10% трансплантацій нирок у світі проводиться завдяки торгівлі людьми і транскордонній контрабанді!

Без видимої загрози життю і здоров’ю можна продати рогівку ока, нирку, частину печінки, легені та кістковий мозок. Це найбільш ходові «товари» на чорному ринку. Ціни на них дуже різняться і залежать від багатьох факторів: починаючи від стану здоров’я і закінчуючи країною, у якій живе донор. Трупні органи удвічі дешевші, ніж від живих людей.

Так, ціна частини печінки — ​40 тисяч євро. Рогівку ока можна знайти за 4–15 тисяч євро. Попит на нирки найбільший, а ціновий діапазон — ​найширший. Якщо донор у США може попросити понад 250 тисяч євро, то в Індії або Китаї ціна становитиме лише 15–60 тисяч. Кістковий мозок купують на грами, один грам коштує 20 тисяч доларів — ​дорожче, ніж, наприклад, на чорному ринку грам кокаїну. Взагалі порахували, що тіло людини «тягне» на 45 мільйонів євро. Але це тоді, коли повністю розібрати його ледь не до молекул.

Автори більшості оголошень пропонують кілька органів. Серед продавців — ​багато молодих людей, яким терміново потрібні гроші. Серед покупців — ​багато посередників, які хочуть заробити. При цьому з обох сторін вистачає шахраїв…

Померши, можемо продовжити життя для 5 людей

За словами в. о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, у 2018 році в Україні започатковано процес трансплантацій нирок від трупів не родичів. На ці потреби з державного бюджету виділено понад 100 мільйонів гривень. Лікарі будуть розмовляти з рідними людини, в якої зафіксовано смерть мозку, і просити їх про донорство.

Крім того, на друге читання у Верховній Раді чекає законопроект про трансплантологію, який має спростити процес пересадки. Після його прийняття кожен українець за життя матиме право написати заяву і стати донором після смерті. Так можна врятувати 5 людей — ​віддавши серце, печінку, нирки та кишківник. Опитування свідчить, що 60% українців готові віддати свої органи для пересадки після смерті.

До речі

9 людей щодня помирають в Україні через брак донорських органів, за рік — ​це понад три тисячі втрачених життів.

Індія та Туреччина — ​єдині країни, де наших громадян на трансплантації кісткового мозку беруть лікувати за гарантійними листами від українського МОЗу.

Василь РОГУЦЬКИЙ