Пирогов — ​це вам не Ленін…

Чому хірург ховав руки в кишенях?

Із багатьох екскурсійних поїздок Україною, які вже стали доброю традицією нашого редакційного колективу, мені особливо запам’яталося відвідання Національного музею-садиби Миколи Пирогова. І не тільки цікавою інформацією про наукові й практичні досягнення знаменитого лікаря, а й вражаючими деталями про його людські якості. Чи то спогади, а чи легенди цитувала екскурсовод:

— Микола Іванович жив скромно, приймав усіх — ​і заможних, і зовсім бідних. А після операції мав звичку класти руки в кишені. Знаєте, для чого? Щоб пацієнт не запхав туди гроші.

Повернувшись із Вінниці, я перечитала оповідання «Чудесний лікар» Олександра Купріна, написане на основі реального факту з життя Пирогова. У бідній сім’ї занедужала дитина. Батько, на прізвище Мерцалов, не мав навіть копійки в кишені, бо зовсім недавно сам перехворів на черевний тиф, і на лікування витратив усі злиденні заощадження. Родина мешкала в сирому підземеллі. Три місяці тому померла одна дівчинка, тепер згасало життя другої. У відчаї чоловік уже вирішив накласти на себе руки, але випадково у парку зустрів незнайомця, який назвався лікарем і попросив негайно відвести його до хворої дитини. Гість уважно оглянув дівчинку, призначив лікування, виписав рецепт. Свого прізвища він не назвав, а коли пішов, то господар виявив на столі під чайним блюдцем кілька крупних банкнот. Прізвище свого благодійника щасливий батько довідався із прикріпленого до пляшечки з ліками аптечного ярлика, де було написано: «За рецептом професора Пирогова».

На жаль, ця історія, що трапилася в Києві, за півтори сотні літ не втратила актуальності. І сьогодні помирають діти через брак коштів у їхніх батьків, бо якісна медична допомога в Україні далеко не всім доступна. Поліпшити ситуацію в. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун вирішила, зекономивши на великому лікарі. Вона провела у Facebook пост-опитування: «Чи Микола Пирогов захотів би, щоб гроші, які можна використати на лікування живих людей, витрачалися на процедуру ребальзамування, яка вже не допоможе нікому? Чи в Україні у ХХІ столітті бюджетні кошти повинні йти на подібні процедури? Як гадаєте?»
Думки людей розділилися, кажуть, більшість голосувала за «економію». З одного боку, начебто й правильно. Ну нічим особливим не вражає скромна усипальниця з тілом нехай навіть генія. І черг, як колись до Мавзолею у Москві, біля неї нема. То навіщо ж витрачати 200 тисяч гривень на ребальзамування Пирогова? А з іншого боку, чи резонно так ставити питання нашим чиновникам, якщо у багатьох із них місячна зарплата значно перевищує цю суму?

Йому маємо дякувати за наркоз, гіпсові пов’язки, уроки  для військових лікарів…

Якщо вам довелося перенести серйозне хірургічне втручання, то мусите знати, що саме Пирогов зробив процес операції безболісним. Будучи ще молодим лікарем-науковцем, він винайшов надзвичайно простий і надійний прилад для вдихання пацієнтом ефірних парів, випробував його на собі і 14 лютого 1847 року провів першу операцію під загальним наркозом.
Згодом у майстерні скульптора, що жив поруч із його будинком, ученому спала на думку ідея створення гіпсової пов’язки. До цього часу при лікуванні переломів кісток їх фіксували бинтами, змоченими у крохмальному розчині. Така пов’язка тривалий час не засихала, нещільно прилягала до зламаної руки чи ноги, розм’якала від дощу й вогкого повітря. Гіпс допоміг усунути ці недоліки, і невдовзі вся Європа користувалася винаходом Миколи Пирогова.

Під час оборони Севастополя, куди у 1854 році потрапив добровольцем, хірург був вражений великою смертністю солдатів. Відмінивши «загальну чергу» легко- і тяжкопоранених, а також інфікованих хворих, Пирогов запропонував правила сортування, евакуації та госпіталізації всіх, що потребували допомоги.

Чимало оригінальних методик видатного лікаря застосовуються у хірургії й досі. Значний внесок зробив Микола Пирогов і в педагогічну науку. 

Хто б міг подумати, що через 153 роки після того, як учений видав класичну працю «Основи загальної воєнно-польової хірургії», життя змусить нас повернутися до розроблених ним схем. Від багатьох лікарів, які з початку бойових дій на Сході України опинилися у справжньому пеклі, доводилося чути, що втрат могло бути значно менше, якби з перших місяців вдалося грамотно й чітко реалізувати настанови Пирогова.

Розповідають, знаменитий лікар врятував Дмитра Менделєєва, якому помилково поставили діагноз «сухоти». А в 1862 році хірург зберіг ногу народному герою Італії Джузеппе Гарібальді, якому медики одноголосно пропонували ампутувати кінцівку, і лише Пирогов, ретельно оглянувши рану, категорично відкинув цю пропозицію. І сталося диво: на двадцять п’ятий день лікування куля сама вийшла на поверхню, а через деякий час поранений уже міг ходити.

Чимало оригінальних методик видатного лікаря застосовуються у хірургії й досі. Значний внесок зробив Микола Пирогов і в педагогічну науку. Але заслуги його за життя не були належно оцінені. Тож учений був змушений повернутися у свою садибу поблизу Він­ниці, де створив першу на Поділлі сільську лікарню, збудував аптеку, щоб пацієнти могли придбати ліки. На багатьох його рецептах траплялася позначка «рrо раuреr» (для бідного), що означало «безкоштовно».

У «хірургічну пустелю» потяглися хворі з усієї України, а також із Москви, Петербурга, Поволжя, Уралу. Майже щодня Пирогову доводилося оперувати, робити перев’язки і протягом 5–6 годин приймати недужих. Не випадково його вважають засновником земської медицини.

Помер Микола Пирогов 23 листопада 1881 року від раку. На четвертий день після смерті його тіло було забальзамоване доктором Виводцевим, який приїхав із Петербурга. Є свідчення, що методику збереження нетлінності розробив за життя сам Пирогов. Фахівці стверджують, що забальзамоване на чотири десятиліття пізніше тіло Леніна перебуває у значно гіршому стані. Зараз усипальниця великого хірурга знову відкрита для відвідувачів.