Науковцям вдалося розгадати таємницю Пізанської вежі

Науковці здавна не могли зрозуміти, як вежа, яка заледве стоїть вертикально, витримує сейсмічну активність і не обвалюється.

Нещодавно дослідженням цієї проблеми зацікавилися проф. Камілла Наті з університету Degli Studi Roma Tre та проф. Джордж Мілонакіс з Брістольського університету, інформує ZIK.

Фахівці проаналізували наявні сейсмічні, геотехнічні та структурні дані й прийшли до висновку, що стійкість «нестійкої» вежі можна пояснити так званою динамічною взаємодією грунт-конструкція (англ. dynamic soil-structure interaction, DSSI).

«Як не дивно, та той же ґрунт, який привів до того, що Пізанська вежа нахилилася, допомагає їй й пережити сейсмічну активність», – підкреслив проф. Мілонакіс.

Інженери пояснюють, що висока і міцна вежа стоїть на еластичному ґрунті, який змінює вібраційні властивості конструкції (через це пам’ятника не резонує з рухами землі під час землетрусів).

«Як не дивно, та той же ґрунт, який привів до того, що Пізанська вежа нахилилася, допомагає їй й пережити сейсмічну активність», – підкреслив проф. Мілонакіс.

Наступного місяця, результати досліджень будуть представлені на 16-Європейської конференції інженерної сейсмології в Салоніках. 

Довідка з Вікіпедії: Будівництво дзвіниці («Пізанської вежі») було почато 9 серпня 1173 року майстрами Вільгельмом (Гульєльмо) з Інсбрука і Бонанно Пісано. Побудувавши перший поверх заввишки 11 метрів і два колонадні кільця, Бонанно виявив, що дзвіниця відхилилася від вертикалі на чотири сантиметри. Майстер припинив роботу і зник з міста.

Час від часу роботу з будівництва відновлювали, і до 1233 року було побудовано всього чотири поверхи. Лише через сто років після початку будівництва, в 1275 році, міська влада знайшла сміливця, який ризикнув продовжити зведення дзвіниці.

Коли архітектор Джованні ді Сімоне відновив роботи, відхилення верхнього карниза вежі від вертикалі становило 50 сантиметрів. Ризик був дуже великий. Тому, закінчивши п'ятий колонадний поверх, він припинив роботу. У 1350 році, коли відхилення від вертикалі становило вже 92 сантиметри, за роботу взявся архітектор Томазо ді Андреа. Він підвів наступний поверх із сторони, похилої, на 11 сантиметрів, а дзвіницю «завалив» убік, протилежну нахилу. Лише після цього він поставив над вісьмома ярусами вежі дзвіницю з бронзовим дзвоном. Так, через 164 роки будівництво вежі нарешті було завершено. Правда, вона виявилася укороченою на чотири поверхи і без даху. А за задумом перших архітекторів перший поверх її повинен був бути високим, потім 10 поверхів з балконами, 12-й поверх — дзвіниця, а вінчати кампанелу повинен був дах. Загальна висота вежі передбачалася 98 метрів.