«Не відправляти хворих, а зробити у себе так, як за кордоном…»

За що батьки дякують, і куди йдуть їхні гроші

— Сергію Васильовичу, у недужих маленьких волинян, лучан нема вибору: в області всього одна дитяча лікарня, і це накладає на ваш колектив особливу відповідальність.
— Так, мусимо завжди бути у повній «бойовій» готовності. Поліклініки у п’ятницю закривають двері аж до понеділка. Щось станеться з дитиною — ​«швидка» везе до нас пацієнтів із найдальших куточків області. Обслуговуємо дітей, можна сказати, від моменту зачаття (Центр планування сім’ї) до 18 років. Дбаючи про підвищення рівня допомоги, мусимо також турбуватися про зручності для хворих. Коли мені довірили очолити колектив, то перш за все довелося ліквідовувати загрози аварійності: десь треба було залатати труби, зробити ремонт, і автомобілі на ладан дихали, і пального не було. У лікарні на той час повноцінно не діяв травмпункт, не працювала травматологічна операційна. І коли нічної пори привозили покалічену дитину, якій треба було зашити рану, то її піднімали в хірургію, порушуючи спокій інших пацієнтів у відділенні. Ми відновили цю дуже важливу ланку невідкладної допомоги, наші травматологи нині проводять серйозні хірургічні втручання.
— Кажуть, рівень травматизму, а отже і кількість пацієнтів у вас зростає під час канікул, вихідних днів. Наскільки завантажена зараз лікарня?
— Я шкодую, що ми погодилися скоротити 50 ліжок, зараз їх у нас усього 350. А хворих у стаціонарі постійно 360–370. На жаль, діти мають проблеми зі здоров’ям, часто страждають від травм.
— Не секрет, що фінансується галузь недостатньо, у всіх лікарнях нині треба платити «благодійні внески». А як у вас із цим?
— На початку минулого року було створено в лікарні благодійний фонд «Серце в долонях». Попередньо ми вивчили, як функціонують подібні організації у лікувальних закладах Польщі, Німеччини. Спільно з ПриватБанком запровадили систему з використанням терміналів, аби виключити підозри щодо зловживань із готівкою. У нас, коли хворий поступає, ніхто не говорить батькам про внески. Ми звернулися до Асоціації виробників ліків України, щоб нам відпустили у борг чималу партію найнеобхідніших препаратів на суму 600 тисяч гривень. Медикаменти передали на баланс лікарні, щоб забезпечити лікувальний процес. У стосунках із родичами хворих дітей «виключили математику». Але якщо після завершення лікування з 10 пацієнтів, яким надано допомогу, батьки 7–8 підтримають своїми пожертвами фонд, то вони перекриють витрати на тих, хто не має фінансової змоги. До речі, борг за ліки ми давно повернули. А за решту коштів ще й придбали спеціальний автобус для перевезення дітей-візочників із санаторію «Дачний» на обстеження у лікарню. Пильнує за тим, щоб не було жодних порушень, лікарська рада, яка керує цим фондом, а також авторитетна наглядова рада, до якої входять депутати Верховної й обласної рад.
— До речі, від багатьох батьків чула схвальні відгуки про стоматкабінет у лікарні, який надає допомогу дітям з інвалідністю.
— Відновити стоматологічну службу нам допомогла благодійниця з Німеччини Рита Лімрот, яка привезла все необхідне обладнання і навіть меблі. Нашим завданням було все змонтувати, знайти добрих спеціалістів. Обслуговуємо не тільки пацієнтів із стаціонару, а й маленьких лучан, яких приводять батьки. Дуже важливо, що лікар має змогу надавати стоматологічну допомогу під наркозом, адже діток із неврологічними розладами, аутизмом чи ДЦП важко всадити у крісло, щоб полікувати зуби.

Допомагають тим, хто хоче працювати, розвиватися

— Мені не раз доводилося писати про благодійників, які опікуються обласним дитячим територіальним медичним об’єднанням, зокрема привозять вам сучасне обладнання.
— Ми щиро вдячні всім, хто переймається долею маленьких волинян, які потрапляють на лікування. За 2016 рік лікарня отримала допомоги на 11 мільйонів гривень, а вже торік — ​на         22 мільйони гривень. Низький уклін очільниці німецької благодійної організації «Допомога дітям Чорнобиля» пані Риті Лімрот, яка загалом передала обладнання на більш як 2 мільйони євро. Спасибі Скандинавській місії, її волинському представництву, яке очолює Людмила Лонюк. Доречним кроком було створення свого власного митного терміналу, що полегшило процедуру розмитнення вантажів, спростило співпрацю із благодійниками, зокрема, з Австрії, США, Німеччини, Швеції та інших країн.
— Очевидно, небайдужі люди є й у нас, на Волині?
— Так. Ви бачили, як тепер виглядає наше приймальне відділення, там зробили перепланування, ремонт. Це — ​візитівка лікарні. 29 років ніхто нічого не робив для поліпшення умов у цьому відділенні. І ось завдяки фінансовій підтримці ТзОВ «Татрафан», яке очолює пан Рудольф Крайняк, його вдалося облаштувати за європейськими стандартами.
Безперечно, відчуваємо підтримку і з боку обласної ради, яка виділила 600 тисяч гривень на закупівлю операційної лампи, стола для хірургічних втручань і фіброгастроскопа. Також за кошти обласного бюджету вдалося капітально відремонтувати хар­чоблок, триває реконструкція неонатального центру.

Ми щиро вдячні всім, хто переймається долею маленьких волинян, які потрапляють на лікування. За 2016 рік лікарня отримала допомоги  на 11 мільйонів гривень, а вже торік — ​ на 22 мільйони гривень.

Добру справу зробив і керівник фірми «Волиньфармпостач» Михайло Півнюк, який організував у нас цілодобову роботу аптеки. І таких прикладів є чимало.
— У вашій лікарні проводили майстер-класи для лікарів відомі нейрохірурги Лука Томич із США, Джеймс Рутка з Канади, Генрі Марш із Великобританії… Не кажу вже про українських світил медицини. Як вдається «заманити» до Луцька таких іменитих фахівців?
— По-перше, маємо необхідне новітнє обладнання, добрі умови для впровадження сучасних технологій. Скажімо, відремонтувати нейрохірургічну операційну нам допоміг благодійний фонд «Тільки разом». Високоточні потужні хірургічні мікроскопи для проведення операцій передали благодійна організація «Допомога дітям Чорнобиля» з Німеччини і Спілка нейрохірургів Канади. Унікальний лазер для безболісного видалення гемангіом одержали від Скандинавської дитячої місії. І цей перелік можна продовжувати. А другим важливим фактором є готовність наших лікарів удосконалюватись, навчатися. Наприклад, за останній час п’ять наших колег стажувалися у клініках Німеччини і Франції, всі лікарі активно беруть участь у семінарах, конференціях. Я завжди кажу, що потрібно не відправляти хворих за тридев’ять земель, а зробити у нас так, як за кордоном.
— Відомо, що до Луцька нині привозять на лікування малюків із проблемами слуху з багатьох областей України. Які перспективи створення на Волині регіонального Центру кохлеарної імплантації?
— За участі старшого наукового співробітника Інституту отоларингології Бориса Миронюка наші лікарі вже провели 11 хірургічних втручань діткам, які не чують. Їм уживлено імпланти. Але, щоб малеча могла далі повноцінно розвиватися, необхідно на базі санаторію «Дачний» створити ще і реабілітаційний центр, де б працювали сурдопедагоги, психологи, інші спеціалісти. Думаю, обласна влада нас у цьому підтримає. Також плануємо продовжувати розвивати дитячу кардіохірургію. Наші спеціалісти під керівництвом Олександра Романюка з науково-практичного центру кардіохірургії МОЗ успішно оперували немовлят із вадами серця.
— Чи увійде до складу обласного дитячого територіального об’єднання перинатальний центр, який незабаром планують відкрити?
— На мою думку, це було б правильне рішення. Адже йдеться не про звичайний пологовий будинок, а про необхідність комплексної допомоги новонародженим. У нашому неонатальному центрі напрацьовано великий досвід такої роботи. Вдається виходжувати навіть 500-грамових діток. Я об’їздив усі перинатальні центри України, цікавився, як вони працюють, і переконався, що найкращі результати там, де вдалося об’єднати зусилля.
— Що, на вашу думку, є найбільшою запорукою успішної роботи лікарні?
— Те, що кожен працівник намагається якнайкраще виконувати свої обов’язки. Я ціную лікарів, які проявляють ініціативу, для них завжди відкриті двері мого кабінету. Багато залежить і від підтримки громади, саме вона має вирішувати, якою повинна бути дитяча лікарня. Життя змушує нас розширювати сферу медичних послуг, бо на цьому ринку виграє той, хто прогресивно мислить і не боїться змін. n