У день похорону Івасюка таксисти не брали з приїжджих грошей
22 травня 1979 року на Личаківському цвинтарі у Львові відомий композитор знайшов вічний спочинок
Першу пісню на вірші батька Володимир Івасюк (на фото) написав у 15–річному віці. Через два роки отримав першу премію за твір «Відлітали журавлі». А у 18 літ склав надпопулярну «Червону руту», яку співають і досі. У 1971–му вона перемогла на всесоюзному конкурсі «Пісня–71». На заключному концерті її виконували Назарій Яремчук, Василь Зінкевич разом із автором. Затим тріумф чекав на пісню «Водограй».
Загалом Володимир Івасюк написав 107 пісень, 53 інструментальні твори, музику до кількох спектаклів. Успіх не полишав талановитого композитора. Але незалежний характер та національна свідомість спричинили конфлікт із радянською системою. Івасюк став популярним, заробляв чималі гроші, але разом із тим зазнавав утисків. У 1976 році його виключили з консерваторії (нібито за пропуски занять), викреслили зі списку претендентів на здобуття Державної премії імені Тараса Шевченка, заборонили їхати на міжнародний конкурс «Сопот–77», де Софія Ротару перемогла з його піснею «У долі своя весна».
Ані рідні, ані друзі Івасюка не вірили у самогубство. Мовляв, не такий він був чоловік, щоб накласти на себе руки.
У квітні 1979–го Володимир був у журі на конкурсі в Хмельницькому. Вночі з 23 на 24 квітня він раптово виїхав до Львова, де жив на той час. Хтось зателефонував, і він пішов із дому. Як з’ясувалося значно пізніше, назавжди. Рідні забили тривогу і подали заяву в міліцію. Але пошуки почали лише 27 квітня, і тривали до 11 травня, коли закрили розшукову справу. Через тиждень солдат строкової служби знайшов у Брюховецькому лісі під Львовом тіло Володимира, яке напіввисіло–напівстояло.
Миттєво з’явилася офіційна версія: самогубство. Нібито митець був психічно хворий. Пригадали і переживання з приводу нездобутої премії, натякали на нестійку психіку. Проте ані рідні, ані друзі Івасюка не вірили у самогубство. Мовляв, не такий він був чоловік, щоб накласти на себе руки. І все одно через якийсь час справу закрили за відсутністю складу злочину.
На похорон популярного композитора зібралося близько 10 тисяч людей. Труну з тілом несли на руках. Таксисти не брали грошей із приїжджих. Кадебісти забороняли фотографувати та фільмувати похорон, і вилучали плівки. Вінки та квіти, якими просто завалили могилу, міліція викинула того ж дня, але вони з’являлися знову і знову. Це був своєрідний протест.
Уже в наші дні розслідування поновили. Було встановлено, що мало місце інсценування самогубства, в якому брало участь не менше двох осіб.
Тоді ж зникли всі ноти, які були в портфелі (Івасюк саме писав квартет для мідних інструментів, це була його курсова робота).
Хто зна, скільки ще пісень міг би написати Володимир, якби вбивці не обірвали його молоде життя.
Тарас СТЕПАНЮК
