Любов до велосипеда успадкував від діда
Ні травма хребта, ні ушкодження коліна не змусили жителя села Лище Луцького району Ярослава Привиденця (на фото) відмовитися від звички щодня крутити педалі. Нещодавно чоловік, якому цього року виповнюється 70, брав участь у чергових змаганнях — Х Турі Галичини, і на всіх трьох етапах велогонки у своїй віковій групі виборов третє місце
Скептики можуть позаздрити
У селі Ярослава Васильовича вважають диваком. Ну де ж це бачено, щоб узимку ходити з оголеним торсом, за будь-якої погоди сідати на велосипед, ставити рекорди витривалості в басейні… У декого несприйняття викликає його життєва філософія, теорія про те, що запорукою здоров’я є вміння трансформувати сконцентровану, накопичену сексуальну енергію в загальну життєву міцність, силу. Але чоловік на скептиків не зважає. Переконує їх своїм досвідом. І продовжує вірити в безмежні можливості людини, яка через самовдосконалення набуває надзвичайних здібностей.
Півроку не виходив із дому, бо не міг ходити. Але паніки не було. Працював над відновленням. «Мав таку впевненість в одужання, що фізично відчував, як відбувається процес «зварювання» хребта», — розповідав пан Ярослав.
— Коли під час тренування на трасі мене збив автомобіль і в лікарні в кабінеті магнітно–резонансної томографії мені сказали про зламаний хребець і дифузну протрузію з пошкодженням спинномозкового каналу, про інші серйозні проблеми із хребтом, я не сумнівався, що зі мною все буде добре. Відмовився від операції, подумав: якщо я іншим людям допомагав, то, напевне, і собі зможу якось зарадити. Півроку не виходив із дому, бо не міг ходити. Але паніки не було. Працював над відновленням. «Мав таку впевненість в одужання, що фізично відчував, як відбувається процес «зварювання» хребта», — розповідав пан Ярослав.
Згадує, що як тільки звівся на ноги, записався в басейн, адже плавання — найкращий спосіб реабілітації при травмах. Поступово збільшував навантаження, а там і на велосипед знову сів.
«Я ще й про олімпіаду мрію…»
Любов до цього виду транспорту в Ярослава Привиденця, напевне, у генах. Розповідав, що його дід Федір, який був знаним ковалем і силачем, першим у селі придбав «ровера» з дерев’яними ободами. В онука велосипед — фірмовий, вартістю понад 10 тисяч євро. За словами пана Ярослава, це — подарунок одного заможного волинянина, якому допомагає справлятися з хворобами, з яким ділиться своїми напрацюваннями.
Бронза, що її привіз Ярослав Васильович зі Львова із Х Туру Галичини, варта золота. Бо за два місяці до змагань він сильно травмував коліно. Каже: посунулася і впала драбина, коли ліз на дах. «Приземлився» пан Ярослав із чималої висоти на лід, дивом не потрощив кісток. Досі накульгує. Але це не змусило чоловіка відмовитися від амбітних спортивних планів. За його словами, народна медицина і власна теорія нарощення потенціалу допомогли справитися і з цією травмою.
— Скинув за короткий час понад 20 кілограмів. Щодня по 2–3 години плавав у басейні. Казав усім, що до 70 літ я тренуюсь, а далі буду тільки перемагати. Я ще й про олімпіаду мрію. Перед змаганнями ходив на медичне обстеження, серце — як у молодого. Людина сильна духом. Щодня проїжджаю до 50 кілометрів. Якби не коліно, міг би виграти велогонку, — міркує наш співрозмовник.
Захоплення спортом не заважає панові Ярославу бути добрим господарем. У нього великий сад, пасіка із 12 вуликів, плантація суниць, яку заклав, коли лікував хребет. Сам висівав насіння, висаджував рослини, доглядав, збирав ягоди, бо вважав це дуже корисною зарядкою для спини. Чоловік каже, що в нього на все вистачає часу: і на господарські справи, і на спорт. Радий, що поділяє його погляди син Ігор. І радить усім нам удосконалювати свою свідомість, більше дбати про духовне, ніж про матеріальне, тоді й фізичне здоров’я не буде підводити.
