Харків’янка Яна Рудич вдячна Руслану Жиленку і його колегам за допомогу синочкові.
«Старшого синочка рятували від глухоти в Ізраїлі, молодшого — вже в Луцьку»
10-місячного Ярославчика рідні привезли у Волинську обласну дитячу лікарню з Харкова. Тут малюку, який майже нічого не чув, вживили імпланти, і тепер він має шанс повноцінно розвиватися. Досі такі операції дітям проводили тільки в Києві та Дніпропетровську. Нині й наші фахівці зробили серйозну заявку на створення регіонального центру кохлеарної імплантації
У черзі — близько 400 маленьких українців
— У 2 роки нам поставили діагноз: майже повна глухота на обидва вушка. Чекати на безкоштовне слухопротезування за державний кошт не було часу, адже черга рухається повільно, а дитина росте, втрачаючи можливість навчитися говорити. Звичайно, самотужки зібрати 30 тисяч євро на імплант дуже важко. Нам допомогла благодійна організація з Німеччини, яку очолює Моніка Ленхард. А провели кохлеарну імплантацію моєму синочкові завідувач відділення обласної дитячої лікарні Руслан Жиленко та старший науковий співробітник Інституту отоларингології Борис Миронюк. Тоді це була перша така операція в дитячій лікарні, а на сьогодні їх у нас зробили вже півтора десятка, — розповідала Ірина Василівна Перець, яка вирішила об’єднати батьків, що мають спільну біду.
Минулої суботи в санаторії «Дачний» ця активна жінка разом зі своїми однодумцями організувала «День кохлеарного імпланта», щоб привернути увагу влади, громадськості до проблем допомоги дітям із серйозними вадами слуху. Зібралися і ті, хто вже мав змогу оцінити нову якість життя після слухопротезування, і малюки та їхні батьки, які тільки мріють про це.
Синові Ірини Перець провели першу таку операцію в дитячій лікарні.
Добрим словом учасники свята згадували благодійницю з Німеччини Риту Лімрот, яка забезпечила обласну дитячу лікарню потрібним обладнанням, що дає змогу проводити такі хірургічні втручання, організувала стажування наших фахівців за кордоном. І тепер до Луцька везуть дітей на операції з уживлення імплантів мами з різних куточків України.
— Ми довели, що можемо це робити. Але проблему потрібно вирішувати комплексно: перший етап — своєчасна діагностика, другий — імплантація, третій повноцінна реабілітація наших пацієнтів. Адже після операції треба забезпечити регулярний технічний супровід, допомогу кваліфікованих сурдопедагогів, психологів, логопедів. Тільки так малюки розвиватимуться на рівні здорових ровесників, — пояснює Руслан Жиленко.
На Волині в черзі на кохлеарну імплантацію — близько 30 дітей, в Україні — їх майже чотири сотні. У рамках державної програми цьогоріч обіцяють закупити 116 цих пристроїв. Маленькі волиняни — у другій половині списку претендентів, тому батьки можуть покладати надії тільки на благодійні фонди, на допомогу небайдужих людей. Адже слухопротезування бажано проводити в ранньому віці, кожен згаяний у черзі місяць — це втрачені можливості, та й за державний кошт можна одержати імплант тільки на одне вушко. Але коли йдеться про порятунок дитини, рідні готові «розбитися», щоб зібрати потрібну суму.
«У такий райський куточок наші діти приїжджатимуть радо»
Про те, щоб на базі санаторію «Дачний», де допомагають дітям із ДЦП, діяв також реабілітаційний центр для хлопчиків і дівчаток із кохлеарними імплантами, мріють і батьки, і лікарі. Спеціалісти оздоровниці вже проходять підготовку, навчаються, пізнають особливості роботи з дітьми, які тільки починають відкривати для себе світ звуків. Перший пробний заїзд малечі після слухопротезування засвідчив, що потенціал для реалізації цього проекту в санаторії є, потрібне лише офіційне «благословення» й підтримка з боку влади.
Саме тому батьки запросили на «День кохлеарного імпланта» в «Дачний» представників управління охорони здоров’я, депутатів обласної ради, аби заручитися їхньою підтримкою. На території санаторію є добротне приміщення, яке багато років стоїть пусткою. Тут після ремонту можна було б облаштувати кабінети для реабілітації дітей з імплантами.
— Ми за сотні кілометрів готові приїжджати на Волинь із нашим Ярославчиком. Старшого синочка, якому вже десять років, рятували від глухоти в Ізраїлі, а молодшого — в Луцьку. У вас чудові лікарі. Добре, що є і фахівець із налаштування імплантів, і сурдолог. Персонал дуже привітний, чуйний, — ділилася враженнями Яна Рудич із Харкова.
Тепер до Луцька везуть дітей на операції з уживлення імплантів мами з різних куточків України
Діти, яким пощастило пройти кохлеарну імплантацію кілька років тому, охоче демонстрували свої успіхи. Їх сьогодні не відрізнити від здорових ровесників, вони розмовляють, навчаються у звичайних школах. Малечу розважали аніматори —волонтери, які опікуються дозвіллям пацієнтів санаторію. А батьки мали змогу поспілкуватися, обмінятися досвідом.
Руслан Жиленко: «Проблему потрібно вирішувати комплексно».
— Кожне нове слово, яке вимовляє мій син, то результат нашої спільної праці. Не можна сидіти й очікувати, що після операції всі проблеми вирішаться, потрібно багато працювати, проявити терпіння, щоб дитина почала говорити, — каже Ірина Перець.
— З Німеччини скоро одержимо спеціальні комп’ютерні програми, які сприятимуть засвоєнню матеріалу в ігровій формі, — поділився доброю новиною Руслан Жиленко, який докладає великих зусиль, аби створити центр дитячої імплантації на Волині.
Ініціатива батьків та лікарів заслуговує підтримки. Так вважає і генеральний директор обласного дитячого територіального медичного об’єднання Сергій Ляшенко, і голова комісії з питань охорони здоров’я обласної ради Олександр Зінчук, які взяли участь у «Дні кохлеарного імпланта».
Наша довідка: Кохлеарний імплант — це хірургічно вживлений електронний пристрій, який допомагає сприймати звуки особам, які не чують або мають дуже знижений слух. На відміну від слухових апаратів, КІ не підсилює звук, а стимулює нерви всередині завитка внутрішнього вуха за допомогою електричних імпульсів.
