Після весілля Лев Толстой дав дружині почитати про своїх коханок
Граф мешкає в садибі Ясна Поляна – за 14 кілометрів від російського міста Тула. Залицяється до місцевої жительки Валерії Арсеньєвої. У своїх щоденниках то вихваляє її, то вона здається йому неосвіченою і дурною. Представляє як свою наречену родичам та приятелям. Робить пропозицію, але не одружується. Заявляє, що побачив у сні, як Валерія цілується з іншим
У серпні 1862 року у Льва Толстого в Ясній Поляні гостює Софія Брес, яка жила у селі Івіца — тепер Білгородська область Росії. Після того пише повість про кохання дівчини до старшого чоловіка. Толстой читає і впізнає себе. «Я закоханий. Не думав, що так колись буду любити. Завтра піду і все скажу або застрелюся», – пише у щоденнику того ж вечора.
Про освідчення графа стає відомо сім’ї Бресів. Сестра Ліза вимагає, щоб Софія відмовилася. Батьки ж раді видати доньку за графа. 23 вересня Софія і Лев вінчаються. Наречений запізнюється на годину, бо не має накрохмаленої сорочки. Від хвилювання молода ледь не зомліває.
Після весілля Толстой дає дружині прочитати свої щоденники. Там ідеться про його захоплення азартними іграми, невдалі сватання та про любовний зв’язок із селянкою Ксенією, яка чекала від графа дитину. «Я дурень, скотина. Закоханий, як ніколи в житті. Ні про що більше не думаю. Мучуся», – описує граф почуття до кріпачки.
Велику роль для нього грає фізична сторона любові. Це жахливо – для мене вона, навпаки, неважлива.
Лев і Софія живуть у Ясній Поляні. На другий день чоловік пише: «Ніч, важкий сон. Не вона». Дружина теж занотовує перші враження про чоловіка: «Велику роль для нього грає фізична сторона любові. Це жахливо – для мене вона, навпаки, неважлива».
Толстой починає роман «Війна і мир». Софія переписує рукописи на чистовик. Переживає, що не завжди розуміє чоловіка. Вона ревнує його. Найбільше жінку дратує її сестра Тетяна, яку вони забрали жити до себе. Толстой пише з неї героїню свого роману Наташу Ростову. «На Таню сердита, що вона втирається надто в життя Льовочки. Поїхали на полювання верхи. Мені спадає на думку Бог знає що», – обурюється Софія.
Вона народжує 13 дітей. Чоловік ними мало цікавиться і не виховує. Лютує, коли якось у Софії не стає грудного молока, і немовля віддають годувальниці. Вважає, що дружина прикидається. Після шостих пологів лікарі забороняють жінці вагітніти. «Хто ти? Мати? Ти не хочеш більше народжувати! Годувальниця? Ти бережеш себе і зманюєш матір у чужої дитини! Подруга моїх ночей? Навіть із цього ти робиш іграшку, щоб взяти наді мною владу!» – свариться Толстой.
Софія Андріївна веде все господарство... Вона не любить послідовників чоловіка, яких називають толстовцями. Вважає їх темними людьми. Її дратує, що вони заперечують цінність шлюбу. Шанувальники дорікають письменнику, що досі живе з дружиною. Лев Миколайович роздає гроші сектантам, безкоштовно дозволяє публікувати свої твори. Софії Андріївні постійно здається, що сім’я на межі банкрутства. Старші сини підтримують матір. Донька стає на бік батька.
28 жовтня 1910 року Лев Толстой втікає з Ясної Поляни на Кавказ. У потязі застуджується і хворіє на пневмонію. Менш ніж за місяць помирає. Похований біля своєї садиби. Софія Андріївна пережила чоловіка на дев’ять років.
