Маневицька акордеоністка підкорює країну

— Любов до музики, напевно, почалася ще з райцентрівського дитсадка «Сонечко», — ​усміхається, як сонечко, Наталія Горайчук на моє запитання, відколи у неї таке захоплення. — ​Наш музичний керівник Леся Антонівна Шуляк грала на баяні, і мені це дуже подобалось.

У третьому класі, заручившись підтримкою рідних, Наталка вирішила записатися в музичну школу по класу акордеона.
— Зараз я працюю водієм у Маневицькій райраді, але молодим трудився завідувачем клубу села Градиськ, тож проти занять музикою своєї доньки, звісно, не був, — ​розповідає батько дів­чини Анатолій Петрович. — ​Але коли з Наталкою завітали до музичної школи, директор Микола Бугайчук, подивившись на те, що донька невеличка, запропонував їй записатись на скрипку чи бандуру. Проте вона була категоричною і бажала навчитися грати саме на акордеоні. Тож так і сталось, а потрапила до викладача Лілії Алексійчук.
Наполегливість та постійні тренування дали гарний результат — ​і вже незабаром дівчина брала участь у багатьох музичних конкурсах.

Викладачка Валентина Милогородська побачила в обдарованій дівчині справжній талант.

 Чимало обдарованих дівчат, які навчалися у Маневицькій ЗОШ № 2-гімназії, займались у досвідченого вчителя музики, заслуженого діяча мистецтв України Олександра Синютіна в студії «Троянда-С».
— Якось дівчата з Наталчиного класу пішли на прослуховування до Олександра Володимировича, а її тоді не було в школі, тож спершу до нього не потрапила, — ​продовжує Анатолій Горайчук. — ​Але потім, коли він прослухав дівчину, все дивувався і запитував: «Як я тебе, таку голосисту, пропустив?» Уже після цього постійно ходила до нього у студію, також співала в дитячому хорі «Перлина Волині» РБК під керівництвом Людмили Синютіної.

Для Наталки придбали вживаний акордеон Weltmeister Supita вартістю три тисячі доларів, оскільки ціна на нові подібні інструменти стартує від шести тисяч євро

Коли Наталка на обласному конкурсі у восьмому класі зайняла перше місце, то для себе вирішила, що вступатиме у Волинське державне училище культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського. Проте батько переймався через її невеличкий зріст і все запитував: «Куди ж я тебе, таку маленьку, відпущу?» — ​намагаючись відговорити. Проте дівчина була налаштована рішуче.

Наполегливість та постійні репетиції дають гарний результат.

Перший акордеон батьки купили доньці в Ковелі, але коли вона вступила до училища, то потрібен був кращий інструмент. Невдовзі для Наталки придбали вживаний акордеон Weltmeister Supita вартістю три тисячі доларів, оскільки ціна на нові подібні інструменти стартує від шести тисяч євро. Проте і цей довелося переробляти, бо для дівчини він був завеликий. Анатолій Петрович спеціально возив його на Житомирську музичну фабрику, аби зменшили резонатор, та тим самим позбутися кількох кілограмів ваги.
— Багатство великої радості не принесе, а от те, що зробиш для дітей та закладеш хороший фундамент, — ​це і є справжнє щастя, тим більше, що Наталка до музики ставиться з великою любов’ю, Можливо, у неї талант іде від роду, адже дядьки дружини колись були  хорошими гармоністами, — ​продовжує Анатолій Горайчук.

Вагомим успіхом для дівчини під час навчання стало здобуте друге місце на Міжнародному конкурсі баяністів-акордеоністів «InterSvitiaz accomusik–2017» та, звичайно, перше місце на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі виконавців на народних музичних інструментах «Провесінь».
— Дуже багато репетирувала, — ​каже Наталка. — ​Виступала в окремій категорії по акордеону, де було 14 учасників, із яких — ​лише три дівчини. Не могла й сподіватися на такий успіх, це був дуже радісний момент.

Цьогоріч Наталка закінчує коледж і планує продовжити навчання в Національній музичній академії України ім. П. І. Чайковського. Гадаю, їй це буде під силу, адже чітка мета — ​це вже перший крок до будь-якого досягнення.

Сергій ГУСЕНКО.