«Заметушилися підбадьорливо представники хижацької зграї в журналістиці»
6 червня 1992 року НСЖУ прийняли у Міжнародну федерацію журналістів, і пізніше указом Президента саме цю дату визначили як професійне свято представників мас-медіа
У своєму «Щоденнику без цензури» багатолітній редактор «Радянської Волині» Полікарп Шафета залишив чимало цікавих спостережень зі свого професійного життя. Деякі з них нині перегукуються із сучасністю, хоча написані понад 20 літ тому.
«27 січня 1992 року. А тепер у нас не ті проблеми. Українська журналістика стоїть на колінах перед Росією — нема паперу, не виходять республіканські видання, крім парламентської і «Літературної України». Останню живить діаспора. Зате московські газети зухвало насміхаються над українським читачем. Вони друкуються в українських друкарнях, мають по 8–10 сторінок, рекламують заморську техніку й кепкують над «хохлами». За останній час прочитав лише в «Известиях» розсудливу статтю свого університетського товариша Володимира Надіїна про уразливість з військової точки зору Чорноморського флоту. Він опублікував також інтерв’ю з українським Президентом Леонідом Кравчуком, зазначивши, що бесіда велася українською мовою. Вчора в газеті він змушений був роз’яснювати читачам, що це не «проявление украинского национализма», а цивілізована норма, коли кореспондент уміє вести бесіду мовою співрозмовника.
Українська журналістика стоїть на колінах перед Росією — нема паперу.
То що дивуватися, якщо російський парламент проголосував майже одностайно за те, щоб Крим «вернуть России». Вони, мабуть, скоро вимагатимуть повернення Аляски. Коли ж вони зрозуміють, що Сибір – не Росія, що Виборг – фінське місто, а так звана Калінінградська область – Східна Прусія — це німецькі землі.
14 червня 1995 року. Наше свято – День журналіста – теж відшуміло й затихло. Бюрократичним видався прийом в облвиконкомі. По три грамоти роздали представникам майже всіх редакцій.
Заметушилися підбадьорливо представники хижацької зграї в журналістиці: їм теж дали почесні грамоти облвиконкому, і вони це сприйняли як шлагбаум перед ревізорами й прокурорами. А один із них навіть встановив для другого диплом за порядність і тут же вручив його, додавши сувенір за чотири мільйони (купонокарбованців. — Ред.). Добре, що в редакції відбувся чудовий концерт артистів філармонії. Музика змила з душі чужий бруд ницості та брехні».
Тарас СТЕПАНЮК
