Легендарна рівненська альпіністка тепер підкоряє небо…

Останнім часом жінка, яка прожила нелегку долю, щодня приходила в міський будинок культури в Здолбунові. Разом із помічницями плели сітки для військовослужбовців 14-ї бригади. Працювала і в свята, бо ж переконувала — на війні вихідних нема. Бувало, приходила сюди сама, тоді, мобілізуючи волонтерів, обіцяла розповісти цікаві житейські історії.

А сказати було що, бо вже в чотирирічному віці стала «ворогом народу». Коли батька вбили енкаведисти і принесли на упізнання, мама наказала не признаватися дітям, що то їхній тато. Втім родину таки вивезли в Сибір. Через три місяці жінка зуміла втекти із заслання і повернулася з дітьми в Україну. І хоч її знову затримали, дівчаток усе ж вдалося прилаштувати в рідному селі. Марія Василівна згадувала, що трьох старших сестер, які вже могли працювати, швидко «порозбирали», то їй, маленькій, довелося найважче. Родичі забрали майно, яке залишилося після депортації сім’ї на чужину, а подбати про малечу не було кому. За якийсь час Марія Брага потрапила до дитячого будинку в Маріуполі. Закінчивши профтехучилище, працювала на будівництві. Знайшла своє кохання, вийшла заміж. Та через постійні пиятики чоловіка покинула його, залишившись із немовлям на руках. Коли ж знову закохалася і думала: ось воно, щастя — обранець почав вимагати відмовитися від доньки. Жінка остаточно розчарувалася в чоловіках. Забрала дитину і приїхала на Рівненщину.

Своє 70-річчя жінка зустріла на висоті понад 5 тисяч метрів — на Ельбрусі.

Влаштувалася на станцію юних туристів. Якось її відправили на семінар-практикум на Кавказ, де й побачила справжні гори і назавжди закохалася в них. Не маючи досвіду походів, жінка страшенно поранила ногу. Аби не затримувати всю групу, мужньо терпіла біль, ішла разом із усіма і несла чималий альпіністський інвентар. Та, попри це, гори любити не перестала. Щороку піднімалася на вершини по кілька разів.

Щоб розв’язати житлову проблему, Марія Брага подалася на заробітки до Італії. Хоч згадує цей період життя, як рабство, все ж заробити на квартиру вдалося. Поселилася в Здолбунові й ніяк не могла оговтатися після пережитого за кордоном. Якось зустріла давню знайому Олену Копачинську. Вирішили подорожувати в гори. Своє 70-річчя жінка зустріла на висоті понад 5 тисяч метрів — на Ельбрусі. Там навіть залишила правнукові Антону капсулу, де написала, що це сходження було присвячене йому.

Рідні не завжди розуміли захоплення Марії Василівни, тож вона щоразу обіцяла, що йде востаннє, а потім знову і знову збиралася в дорогу. Не раз альпіністка брала із собою й собачку Боню. Домашній улюбленець був із господинею і на Євромайдані.

Коли ж почалася війна, робила свій внесок у спільну справу задля перемоги. Загалом сплела сотню сіток. «Коли скінчиться війна, розстелимо останню сітку, зробимо на ній пікнік і святкуватимемо», — казала жінка. Втім днями Марії Браги не стало. Безперечно, і для Небесного легіону потрібні волонтери…

Ірина ПАСІЧНИК.