Захворювання чи хандра?
Багатьом із нас лікарі ставили такий «модний» діагноз, як вегетосудинна дистонія. Що ж це за недуга, про яку в європейській практиці ніхто і не чув?
Повернутися до цієї теми змусила в. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун, яка на своїй сторінці у «Фейсбук» регулярно розвінчує міфи в українській медицині. Зокрема, і щодо дисфункції вегетативної нервової системи, яку лікарі помилково виділяють як окреме захворювання, хоча насправді це — комплекс симптомів, що вимагає прискіпливого обстеження пацієнта. Про це задовго до Супрун, ще понад 10 років тому, говорив мій покійний дідусь — народний лікар Іван Довгун. «Знайдеш причину — усунеш недугу», — любив він повторювати.
Симптоми, які змушують звертатися до лікаря, можуть бути найрізноманітнішими. Людина відчуває тривогу та неспокій, має проблеми зі сном, страждає від відчуття нестачі повітря та «клубка в горлі», у неї тремтять руки, вона скаржиться на прискорене серцебиття, «скачки» тиску, біль у ділянці серця, але при цьому має нормальну електрокардіограму.
Вийти з депресивного стану, щоб не жити «в тумані», не почуватися, як тіло без душі, неможливо без підтримки близьких.
Або хворого турбує дискомфорт у животі, закреп, пронос, метеоризм чи печія, однак гастроентеролог не знаходить цьому пояснення.
Іноді людина скаржиться на запаморочення, підвищену температуру, при цьому обстеження показують, що запальних процесів в організмі немає. Додайте сюди ще нарікання на швидку втомлюваність і слабкість, напади паніки, шум у вухах, відчуття холоду в кінцівках, проблеми з пам’яттю та інші симптоми. Невесела картина виходить.
Найпростіше для лікаря поставити діагноз «вегетосудинна дистонія», призначити вітаміни, заспокійливі ліки і відправити хворого додому. Хоча у цьому випадку важливо з’ясувати, чи не криється під маскою дистонії кардіологічна патологія, ендокринологічні, неврологічні проблеми.
І ось ви пройшли усі дослідження, але лікар бачить, що об’єктивно немає підстав вважати вас хворим — показники в нормі. Як це розуміти?
Насправді всі біди можуть бути пов’язані з порушеннями психоемоційного стану, неврозами. На жаль, у нас не прийнято звертатися по допомогу до психотерапевтів, психіатрів, а тривожні, афективні, соматоформні розлади турбують сьогодні багатьох. Тому варто проконсультуватися у цих спеціалістів.
Вийти з депресивного стану, щоб не жити «в тумані», не почуватися, як тіло без душі, неможливо без підтримки близьких. У дитинстві моя добра, мила ненька у таких ситуаціях гладила мене по голівці, заспокоювала: «Не хандри, синку, все буде добре». Її поцілунок, ласка знімали біль і додавали позитивних емоцій. На жаль, у теперішній неспокійний і складний час батьки не завжди звертають увагу на психо-
емоційний стан своїх чад. Ну а діти не шанують батьків, забуваючи Божу заповідь. Роздратування, гнів знижують імунний захист, а це породжує недуги.
У такій ситуації не завжди можна допомогти лікарськими засобами. Треба подбати про усунення хронічних стресів, налагодження режиму дня, фізичні навантаження і здорове регулярне харчування. Насолоджуйтесь тим, що дав Бог, любіть себе, якими ви є, робіть людям добро і це дасть вам розраду.
Іван СЕРГІЙЧУК, реабілітолог
