Дайте мені кілька негідників, щоб я мав за кого проголосувати
Напишу про суцільну «зраду», бо боюсь, що кожен текст, що стосується перемог влади поступово робить з мене Кисельова
Така аналогія з найогиднішим, напевно, російським пропагандистом не зовсім коректна, адже ставить в один ряд усіх, хто написав щось позитивне про нинішніх урядовців і чіпляє їм ярлик, якого люди могли й не заслужити. Це маніпуляція. Щоправда, серед тієї маси прихованої політичної реклами, викривлення фактів, підміни понять, якими захаращений нині медіапростір, ця фраза — як безневинний жарт.
Політики–олігархи витрачають мільйони доларів на те, щоб ми думали про них краще. Навряд чи вони викидали б гроші на вітер. Однак останнім часом щоразу більше чую виступів і заяв, які дивують своєю викривленою логікою і очевидним окозамилюванням. Наприклад: «Якщо ворог брехливий і підступний, то ми автоматично чесні і порядні». До такої риторики часто вдаються і глава держави Петро Порошенко, і Генпрокурор Юрій Луценко, і «опальний» опозиціонер Міхеіл Саакашвілі. Здавалось би, всім зрозуміло, що дурість сусіда не робить тебе розумнішим, але цей мотив червоною ниткою проходить крізь тексти, якими щодня нас «годують» медіа. Тут дуже близько стоїть інша теза: «Якщо ти проти влади — ти проти держави». Це вже дуже затерта маніпуляція, але війна, що справді вимагає міцної управлінської руки, робить її ефективною. Далі варто згадати про «реформи». Слово, яке у багатьох викликає нудоту вже на фізіологічному рівні. Втім, нам досі проштовхують положення, що «всі зміни роблять систему лише кращою». І нехай нові менеджери розвалили все, що донедавна сяк–так працювало, призначили собі неймовірні зарплати, а всі досягнення — це лише строката стрічка новин на Facebook–сторінці, кожного противника таких реформ записують у вороги прогресу.
Звісно, апогеєм політичних маніпуляцій стануть вибори. Навряд чи варто шукати правду в цій боротьбі за доступ до «корита». Але коли тебе, як і мільйони твоїх співвітчизників, відверто вважають дурником, терпіти складно. Згадайте «клоуна» з президентської кампанії 2004 року, який на кожному телеканалі наголошував: «Пане Ющенко, ваша дружина — американка». Це було примітивно, але дратувало не менше. Думаю, нинішні політики до такого не опустяться, хоча хто зна…
У тій ситуації, коли, за різними соцопитуваннями, рейтинг симпатій виборців у співака був близьким, а то й вищим, ніж у чинного Президента і «головної» опозиціонерки, нам кажуть обирайте між двома. Цей заклик поки що не домінує у ЗМІ, але щоразу більше чую натяків, що існує лише два реальні кандидати. Нещодавно на поважному, здавалось би, сайті «Українська правда» з’явилася стаття: «Він і Вона. До чого готуються штаби Порошенка і Тимошенко». Все. Інших штабів немає. Мені та вам залишається в це тільки повірити, і мільйони, викинуті на піар цих непересічних людей, окупляться.
