«На наступні п’ять років ставимо завдання, щоб у кожному лісгоспі була якісна екостежка»

Волинь славиться, зокрема, й тим, що в краї неозорих лісів є чимало рекреаційних пунктів, де мандрівники можуть відпочити. Немало земляків скаржаться, мовляв, у сусідніх областях годі знайти доглянуту альтанку. Хіба трапиться придорожнє кафе, де навіть за стоянку треба платити. У нас же рекреаційних пунктів чимало. Ніхто не укладав рейтингу областей за їхньою кількістю, але якби такий був, то Волинь, поза сумнівом, була б серед лідерів. Щороку лісівники відкривають нові й не забувають доглядати старі.

— ​За 2017 рік не було жодної лісової пожежі, — ​каже начальник Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства Олександр Кватирко. — ​Нам сторицею повертається добро від рекреаційних пунктів: люди зосереджені у відведених місцях, а не йдуть у ліс і не розпалюють там вогнищ.

Останнім часом взялися ще й за екологічні стежки. Такі собі облаштовані лісові доріжки, якими можна прогулятися або проїхатися велосипедом. Виникає запитання, хіба це настільки потрібно? Але то тільки на перший погляд. Звісно, лісівники не облікують охочих тут пройтися–проїхатися. Однак про попит можна судити з того, що 1–2 травня цього року Воротнівський ботанічний заказник відвідало близько 500 людей, а біля входу в нього скупчилося близько 90 автомобілів. Отож, зацікавленість рекреаційними куточками є, ще й чимала.

 Проте йдеться не лише про відпочинкову функцію екостежок та пунктів відпочинку. Лісівники наголошують на просвітницькій меті.

— Такі куточки природи потрібні, бо виконують важливу роль у вихованні молоді, — ​переконаний директор ДП «Ківерцівське лісове господарство» Віталій Каращук. — ​Ліс посадити і виростити — ​це ще не все. Його потрібно зберегти. Рекреаційні пункти сприяють бережливому ставленню до навколишнього середовища і прищеплюють любов до природи.

Через посуху нині на Волині оголошено 5–й клас пожежної небезпеки. Тому в кожному лісництві облаштовано 30 веж відеонагляду цілодобово чергує пожежна охорона. Вона виїжджає не лише тоді, коли горить ліс, а й сільгоспугіддя. З початку весни було більше сотні виїздів на допомогу сільським радам. Під час пожежі таки не варто поділятися на відомства, як це вже роблять деякі сільські голови на Волині.

— За 2017 рік не було жодної лісової пожежі, — ​каже начальник Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства Олександр Кватирко. — ​Нам сторицею повертається добро від рекреаційних пунктів: люди зосереджені у відведених місцях, а не йдуть у ліс і не розпалюють там вогнищ.

Але що це ми тільки про пожежі? Повертаємося до екостежок. Одна з них діє (іншу саме споруджують) у Воротнівському ботанічному заказнику, що в Луцькому районі. Близькість до обласного центру (одна з маршруток зупиняється просто перед входом у заказник) посприяла популярності цієї чарівної місцини, яку її засновник — ​перший керівник волинського лісу Дмитро Телішевський — ​назвав «маленькою Швейцарією». Тим більше, що у Воротневі є не тільки екостежки.

 Тут на базі лісництва діє Лісівничий молодіжний центр, де зі школярами (і не лише з ними, а й з пенсіонерами, вчителями, учасниками АТО та ін.) проводять просвітницькі заходи. Адже слухачів є де посадити — ​облаштовано справжній клас просто неба на 50 місць із лавками і навіть дошкою. А ще облаштована Школа лісового лікаря, де можна багато дізнатися про лікарські рослини, Школа лісового дизайнера з різноманітними саджанцями, Школа мисливця, Школа садівника та ін. А якщо попросити координатора–директора центру Валентину Юхимчук, то вона покаже ще й червонокнижку любку дволисту, яка причаїлася просто за лісовою пасікою. Непримітна ніби рослина, але дуже рідкісна.

— Ліс у Воротнівському ботанічному заказнику унікальний за своїм складом (дубо–грабовий) не тільки для Волині, а й для України, — ​зі знанням справи розповідає Валентина Петрівна. — ​Причому дуби в нас патріарші: їхній середній вік сягає близько 100 років. Росте багато червонокнижних рослин. Окраса заказника — ​п’ять ставків, де вже оселилися дикі качки зі своїми виводками. Подібний екологічний просвітницько–виховний центр створено в Україні вперше. Аналогів йому немає.

Екостежки є також у масивах «Волинського лісового селекційно–насіннєвовго центру» біля Гаразджі Луцького району (дві), у Звірівському, Мощаницькому лісництвах, у Цуманському лісгоспі, у Черемському природному заповіднику та біля озера Нечимне, де бувала Леся Українка.

 — За останніх три роки ми відновили колишні стежки і створили нові. В області їх є 8. Нині почали облаштовувати найдовшу — ​завдовжки 9 кілометрів, — ​розповів начальник Волинського ОУЛМГ Олександр Кватирко. — ​На наступні п’ять років ставимо завдання, щоб у кожному державному підприємстві була якісна екостежка, аби люди могли гуляти лісом і насолоджуватися природою. Але збудувати її — ​це одне. Кожну з них треба щоденно обслуговувати, — ​наголосив Олександр Михайлович. — ​Щоранку майстер лісу, працівник державної лісової охорони або найнятий працівник обходять рекреаційні пункти та стежки і вивозять сміття.

Кошти на лісокультурну кампанію лісогосподарські підприємства беруть із власних прибутків. За 2016–2017 роки для рекреації на Волині було виділено 5 мільйонів гривень.

Р.S. Любка дволиста ще цвіте — ​якщо поспішите у Воротнів, то встигнете побачити непоказну, але чарівну волинську орхідею, як її ще називають.