«Що для такого, як Насіров, 1-2 мільйони гривень?»   

 Петро ФІЛЮК,
голова Апеляційного суду Волинської області (м. Луцьк): 
— Щодо першої частини запитання: як свідчить практика, успішні країни світу Антикрупційних судів не мають. У державах, де є об’єктивні проблеми з корупцією, свою ефективність вони повноцінно не довели. Антикорупційні суди діють на Філіппінах, у Пакистані, Хорватії, Мексиці, Кенії, Індонезії, Малайзії, Бангладеш. Чомусь такі країни, як США, Німеччина, Франція, подібних інституцій не запровадили, бо в них всі суди антикорупційні. І в цьому є здоровий глузд. Відомі випадки, коли суддів Антикорупційного суду навіть заарештовували. Наприклад, на Філіппінах Верховний Суд відсторонив такого суддю за причетність до корупції. Тому ефективність цього органу викликає багато запитань. Як на мене, має бути політична воля, і достатньо тих судів, які вже є. Без неї наявність різних антикорупційних структур не дасть позитивного результату. 
Щодо скасування грошової застави — поки що це тільки слова. Буде прийнято відповідний закон — даватимемо йому оцінку. Наразі звучать заяви, а потрібно приймати закони. Інакше знову буде винний суд, що застосував грошову заставу. А хто ж її затвердив на законодавчому рівні? Судді не видають законів, лише виконують ті, що прийняті. За невеликим винятком, у нас застава передбачена майже за всіма видами злочинів, а за економічними — переважно. Таке нововведення свого часу прийняла Верховна Рада. Скасуйте його, і суд не матиме змоги застосовувати заставу. Але тут та сама історія, що і з депутатською недоторканістю.

    Сергій САФУЛЬКО,
адвокат, заслужений юрист України 
(м. Луцьк):
— Хочу нагадати, що інститут застави за економічні правопорушення діє в Україні з 2012-го тобто, лише 6 років. Чим керувались, коли його вводили? Інститут застави, по-перше, дає змогу наповнювати бюджет. У справі компанії «Гаврилівські курчата», яка зараз в усіх на слуху, застава становить сотні мільйонів гривень. Ці гроші ідуть в бюджет, держава під час слідства ними користується, отримує відсотки. По-друге, застава видається під певні умови суду. Якщо їх порушити, то вона може бути стягнута. Тобто особа, яка внесла кошти, не зацікавлена в тому, щоб порушувати умови перебування на волі, — ​людина вчасно з’являється до суду, на виклики слідчого, дотримується інших вимог. Зрештою, інститут застави — ​це давня світова практика. Колишній політтехнолог Партії регіонів і керівник передвиборчого штабу Дональда Трампа Пол Манафорт, проти якого порушено справу в США, нині перебуває на волі, бо вніс заставу.

Така норма в законі надзвичайно дратує пересічних людей, які не мають коштів. Адже виходить, що багатий дуже легко може відкупитися й вийти на волю. Заплатив гроші — ​і все.

Відповідаючи на ваше запитання, чесно кажучи, я роздвоєний. З погляду адвоката, цей інститут треба зберегти. Відповідно до презумції невинуватості, він дає змогу людині реалізовувати якісь свої права. Тим паче, що тримання під вартою асоціюється у нас із засудженням. В очах людей застава виглядає так, ніби особа відкуповується, але насправді це не так. З іншого боку, є приклади, коли за допомогою застави особі справді вдавалось уникнути відповідальності… Можливо, заставу треба скасувати в справді якихось виняткових справах… Словом, це питання дискусійне, однозначно відповісти я не можу. Думаю, що яке б рішення Президент не прийняв, воно буде оцінене суспільством як таке, що потрібне.

    Володимир ФЕСЕНКО, 
директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» (м. Київ):
— Цілком «за». У справах, де є звинувачення у великій корупції з мільйонними збитками державі, обов’язково треба відмовлятися від грошової застави. Я про це говорю кілька років, тільки-но почалися перші випадки, коли люди, яких звинувачують у зловживаннях, фактично відкуплялися. Тобто вони платять офіційну заставу, а потім починають впливати на слідство або тікають з країни. Тому грошова застава нині — ​один із запобіжників, які «працюють» на користь корупціонерів. Президент уже подавав відповідну ініціативу, але жодного просування не було. Тому я цілком підтримую це і дуже сподіваюся, що напередодні виборів, можливо, вдасться все ж таки розв’язати питання. Це конче потрібно для боротьби з корупцією.

    Ірина КОНСТАНКЕВИЧ,
народний депутат України (м. Луцьк):
— Історія «Антикорупційний суд і президент» дивувала і подекуди «тішила» погано замаскованими істинними намірами — ​зробити усе, щоб унеможливити існування такого суду. Або якщо буде цей винятковий суд, то у його «авторському» виконанні, цілком керований і політично заангажований. Більшість експертів якраз на цьому й наголошувала, що на старті нівелюється ідея і суть суду. І початок його роботи, після того як 315 депутатів проголосували, — ​це теж питання, з усього видно, — ​не близької перспективи. Здивувала ще одна президентська ініціатива, не перша і не остання, як запобіжник у боротьбі з корупцією. Мені прикро констатувати, що замість того, щоб демострувати, як переглядається «Ротердам плюс», як борються з корупцією топ-чиновників на державних підприємствах (премії і зарплати в Нафтогазі, Укрпошті, Укрзалізниці, оборонці…), дерибаном землі, нам залишилося тільки скасувати високі грошові застави! Риторичне питання: про чиї гроші так переймається Порошенко у майбутньому?! Кого бачить фігурантом цих справ?!

    Юрій КУЗЬМУК,
майор поліції (м.Ковель):
— Я підтримую таку ініціативу Президента, оскільки саме корупція у великих масштабах найбільше шкодить державі. Така категорія злочинців може внести заставу в будь-яких розмірах. А перебуваючи на волі, вони матимуть змогу перешкоджати розслідуванню кримінальних проваджень. Тому в певних категоріях злочинів заставу треба скасувати.

 

    Ігор ЛАПІН,
народний депутат України (м. Луцьк):
— Я підтримую ініціативу Президента, бо завдяки грошовій заставі злочинець залишається вдома і може впливати на слідство. Вона є неадекватним запобіжним заходом. У нас суму потрібних для внесення коштів визначають відповідно до рівня життя пересічних громадян. Але топ-чиновники мають зовсім інші доходи. Для корупціонерів — ​це кошти, які вони вкрали. Що для такого, як скажімо Насіров, 1–2 мільйони гривень? Завдяки грошовій заставі вони залишаються на свободі й можуть впливати на слідство та суд.

    Віктор КУЦ,
адвокат 
(м. Березне Рівненської області):
— Ухвалення Закону про Вищий антикорупційний суд — ​ще один цвях у труну цього ганебного явища, яке гальмує розвиток України. Щодо грошової застави у важких корупційних злочинах, то її, на мою думку, потрібно скасувати повністю. Така норма в законі надзвичайно дратує пересічних людей, які не мають коштів. Адже виходить, що багатий дуже легко може відкупитися й вийти на волю. Заплатив гроші — ​і все. Тому й немає довіри до судової гілки влади.

    Оксана СТАНИЦЬКА,
підприємець 
(м. Нововолинськ):
— Я «за» двома руками. Бо в нас фактично виходить так, що людині, котра має гроші, дозволено все. І в народі побутує думка: хто може відкупитися, той у тюрмі сидіти не буде. А за грати потрапляють ті, хто отримує, так би мовити, «мінімалку». Скільки бачимо випадків, коли корупціонера випустили під заставу — ​а він вже за кордоном, і справа про його злочинні діяння затягується на роки. Більше того, вніс заставу легально, нелегально знайшов шляхи, аби заплатити потрібним людям — ​і відбувся, образно кажучи, переляком. А там вже й про нього забули, мовляв, украдене повернув. Якщо корупціонерів садитимуть реально, то й іншим буде небезпечно жити на широку ногу за рахунок держави та її громадян.

    В’ячеслав СУДИМА,
заслужений працівник культури України (с. Рокині Луцького району):
— За логікою речей, Антикорупційний суд сприймається так, що всі інші треба називати корупційними. Але якщо все таки названо, то він має боротися з найбільшими корупціонерами. А вони відомо, де перебувають. Тобто мають рубати гілку, на якій самі сидять. Застави, як на мене, не має бути взагалі, або хоча б її диференціювати відповідно до типу злочину.

    Віталій СОБКО,
протоієрей Волинської єпархії УПЦ КП (м. Луцьк):
— Заставу потрібно скасувати однозначно! Злочини, про які йдеться, зазвичай, здійснюють люди, для яких великі гроші — ​не проблема. Тобто для них це досить простий спосіб уникнути відповідальності. І коли вони вийдуть на свободу під заставу, то можуть спокійно втекти або ж впливати на слідство.

 

    Григорій БАР,
директор ДП «Передпускова дирекція шахти № 10 «Нововолинська» 
(м. Нововолинськ):
— Я принципово проти такої ініціативи. Якщо закон передбачає норму, пов’язану з грошовою заставою, її потрібно виконувати. Тим більше, коли брати до уваги світову практику. Зрозуміло, що в нас у кожній справі з’являються якісь проблеми. У цій ситуації грошова застава дає можливість злочинцям уникнути покарання. Але якщо в законі є прогалини, якими якраз вони користуються, їх потрібно усувати. Інші країни показують приклад, що людину, яка оступилася, можна обмежити по-різному, і грошова застава є одним із варіантів. Не можемо ми ж всіх кинути до тюрем, бо врешті їх утримання оплачується з наших кишень. Та й відомо, що місця позбавлення волі не сприяють тому, аби громадянин став на шлях виправлення. Але в будь-якому разі ті, хто свідомо обкрадає країну, повинні нести суворе покарання, бо це — ​авторитет держави й влади не лише в Україні, а й на міжнародній арені.

 

    Володимир ЧЕРЧИК,
секретар Маневицької селищної ради, учасник АТО 
(смт Маневичі):
— Ми ще не знаємо, як працюватиме Вищий антикорупційний суд, і важливо, щоб він почав функціонувати найближчим часом найближчим часом. У корупціонерів, зазвичай, чимало коштів, отриманих незаконно, якими вони виплачують грошову заставу, інакше кажучи — ​відкупляються. У цьому питанні я підтримую рішення Президента, тому що це найпростіший і найлегший спосіб — ​заплатити гроші — ​і уникнути відповідальності за скоєний злочин. А ще гірше, коли корупціонери сховаються десь за кордоном, насміхаючись над нашою системою правосуддя.

 

     Любомир ВАЛІХНОВСЬКИЙ,
завідувач хірургічного відділення Турійської районної лікарні, заслужений лікар України 
(смт Турійськ):
— В Україні, на жаль, закони свідомо створюють такі, щоб сильні світу цього мали змогу уникнути відповідальності за скоєні злочини. От і Кримінальний кодекс передбачав, що підозрюваний має право не сидіти у слідчому ізоляторі, а, заплативши соту частину від награбованого, спокійно їхав додому пакувати валізи. Багато було останнім часом гучних затримань, які проводили перед об’єктивами телекамер, але дуже-дуже мало високопосадовців покарали. Більшість із них насолоджується життям за кордоном. На мою думку, і закон про Вищий антикорупційний суд, що прийнятий на вимогу міжнародних інституцій, нічого не змінить. Це звичайна гра на публіку. Не можуть люди, у деклараціях яких фігурують мільярдні статки сумнівного походження, самі під собою пиляти гілку — ​вимагати невідворотного покарання за корупцію. Тому я вважаю, що найближчим часом краще не стане, і Антикорупційний суд не скоро запрацює, багаті й далі нахабно збагачуватимуться, використовуючи різні «ліві» схеми. У таких умовах навряд чи можна радіти обіцянкам скасувати грошову заставу.

    Тарас ЧОРНОВІЛ, 
народний депутат України чотирьох скликань (м. Київ):
— Президент про це говорить уже три роки, але у Верховній Раді тотально не сприймають таку ініціативу. Проти виступає опозиція та частина депутатів від коаліції, бо розуміють, що їх ця норма може зачепити. Навіть «для годиться» більшість депутатів не підтримує відміну грошової застави підозрюваним у крупних корупційних злочинах. Тому я не бачу найближчим часом можливості ухвалення таких змін. Але цілком їх підтримую в разі саме великих масштабів злочину. Якщо спійманий за руку посадовець буде вже за ґратами, він не матиме сенсу затягувати до безкінечності справу. Поки ж всі корупційні скандали зводяться нанівець саме так.

Бліц провели Алла ЛІСОВА, Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Мирослава КОЗЮПА, Людмила ВЛАСЮК, Тамара ТРОФИМЧУК, Сергій НАУМУК, Кость ГАРБАРЧУК, Олег КРИШТОФ, Олександр ДУРМАНЕНКО, Василь УЛІЦЬКИЙ.