Диктор Тамара Гримарович більше дізналася про рідне місто, а лучани познайомилися з нею.
Знай наших!
«І каже мені тролейбус голосом шефині: «Ти запізнюєшся на роботу!»
Скільки людей щодня користуються громадським транспортом у Луцьку, сказати важко. Зазвичай чиновники беруться підраховувати пасажиропотік перед черговим підняттям цін за проїзд. А коли справу вирішують для перевізників успішно, статистикою більше ніхто не цікавиться. Очевидно, що йдеться про сотні тисяч пасажирів на день. Так-от, щоб усім їм було комфортно пересуватись обласним центром, громадський транспорт має бути обладнаним приладами звукового та голосового оповіщення. Ми намагалися з’ясувати, як змусити тролейбуси і маршрутки заговорити й чиїми голосами вони звертаються до пасажирів у Луцьку
Свого часу підприємство «Візор», яке впроваджувало в обласному центрі комплекс керування та моніторингу руху громадського транспорту «МАК», одночасно забезпечило перевізників пристроями, що автоматично озвучували назви зупинок у місті. Ця система досі працює на деяких маршрутах за таким принципом: бортовий комп’ютер за допомогою GPS-координат визначає, що автобус наближається до контрольної точки, і вмикає потрібний аудіофайл. На той час усі маршрутки і тролейбуси говорили голосом волинської журналістки Тамари Гримарович.
«Мене спочатку дратувало, коли чула себе у транспорті, аж сіпало, але згодом звикла й уже не зважала. А рідним, друзям подобалося, жартували, що зі мною щодня вітаються», — розповіла дикторка у коментарі для «Волині-нової». Тамара Миколаївна каже, що намагалася озвучити назви зупинок так, як це чула в київському метро, старалася читати чітко і правильно наголошувати наголоси.
Звісно, дикторські здібності в кожного різні, тому автоматика — це, безумовно, краще.
«Якщо я не знала, як назвати якусь вулицю, доводилося випитувати, шукати в словниках. У нас була дискусія: «ПотЕбні» чи «ПотебнІ». З’ясувалося, як ми й передбачали, що наголос має бути на останньому складі», — пригадує журналістка. За її словами, цей досвід дав змогу ближче познайомитися з рідним містом.
Тоді Тамара Гримарович очолювала ТВО телебачення Волинської філії НСТУ. Один із її підлеглих розповідав: «Їду сонний у тролейбусі й на кожній зупинці чую голос шефині, який наче нагадує, що я запізнююсь на ранкову нараду».
Нині за систему оповіщення в громадському транспорті обласного центру відповідає кожен перевізник окремо. Скажімо, в комунальних тролейбусах оголошення про зупинки може озвучувати і людина, і робот — система для людей із вадами зору. А говорять машини голосом тернопільського диктора. Відповідні аудіозаписи лучани придбали у комплексі з валідаторами — пристроями автоматизації оплати проїзду, які досі так і не знадобилися.
Директор Луцького підприємства електротранспорту Володимир Пуц розповів, що на деяких машинах немає обладнання для відтворення записів, тому там використовується пристрій «АГУ» — це фактично гучномовець, за яким працює шофер. «Звісно, дикторські здібності в кожного різні, тому автоматика — це, безумовно, краще», — каже керівник. Він визнає, що система оповіщення може давати збої через людський фактор. Адже водій іноді забуває оголосити зупинку або взагалі відмикає відповідний пристрій, щоб «не заважав».
Мешканці міста, які роками на одній і тій же зупинці сідають в автобус, щоб добратись на роботу чи навчання, можуть і не помітити відсутності голосових сповіщень. Утім для багатьох інших категорій пасажирів такий сервіс потрібний.
«Щодо звукового оповіщення в маршрутних таксі, то воно практично відсутнє, де-не-де трапляється, але то дуже рідко. Зовнішнього — немає взагалі, внутрішнє ніби є, але часто звучить дуже тихо, або ж пристрої встановлено, та вони вимкнені», — розповів голова Волинського осередку ВГО людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії» Віталій Ткачук.
За його словами, були роки, коли в більшості маршруток оголошували зупинки, але зараз ситуація погіршилася. А от у тролейбусах завдяки «Генерації» з’явилося обладнання, яке забезпечує зовнішнє оповіщення під час відчинення дверей. Тому тут ситуація трохи краща.
Погоджуються з Віталієм і гості Луцька. Андрій Колотинський із Горохівського району нині працює в обласному центрі, але ще не дуже добре знає місто.
— У луцьких маршрутках рідко можна почути, щоб оголошували назви зупинок. Вважаю, що це потрібно, особливо якщо немає сидячих місць, тоді ти, крім реклами, нічого не бачиш. Коли бував за кордоном, такі сповіщення мене часто виручали.
А Марія Швед зі Львова, яка гостювала у родичів на Волині, зазначила, що хоча автоматично у міських автобусах зупинки не оголошують, лучани, зокрема і водії, – привітні люди, які завжди підкажуть, де потрібно вийти, тому вона суттєвої проблеми тут не бачить.
