Дванадцять місяців
Якось кілька літ тому відомий волинський аграрій Віктор Шумський зауважив: «Якби раніше мені хтось сказав, що у березні будемо сіяти буряки та ще й тішитися, що встигли закрити вологу, то ніколи не повірив би». Того року в СГПП «Рать» згадану культуру сіяли в останній день першого весняного місяця
Все частіше погода підкидає суцільні несподіванки: то червневі приморозки, то березневу спеку. Немовби у казці «Дванадцять місяців», Січень до Червня чи Травень до Березня у гості ходить.
Проте годі заперечити, що за останні 15—20 років клімат явно потеплішав. Тільки у споминах залишилися снігові замети висотою з будинок. А якщо подібне й трапляється (про це писала наша газета кілька років тому), то кучугури вже сприймають як дивину. Пригадую, колись сільські хлопці взимку весь час ганяли хокей, а полем бою нам слугували замерзлі канави. Тепер морози значно рідше сковують водойми. Приказка про те, що святий Михайло, празник якого відзначають 21 листопада, приїжджає на білому коні, дедалі частіше розходиться з дійсністю. Більше того, навіть новорічно–різдвяні свята не раз зустрічали без снігу.
У сільському господарстві зміни відчутніші, аніж в інших сферах. Уже нікого не здивуєш поліськими кавунами чи виноградом. Та й інші теплолюбні культури доволі добре почуваються у нашому краї. Мас–медіа переповнені інформацією про ту чи іншу південну рослину, яку беруться вирощувати українські фермери. Нещодавно доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри рослинництва і садово–паркового господарства Миколаївського національного аграрного університету Михайло Федорчук заявив, що на Півдні України за 10 років плекатимуть хурму, зизифус, гранат, фізаліс, азиміну, пепіно та інші екзоти. На думку вчених, якщо дотримуватися технології, то на Одещині, Херсонщині та Миколаївщині вже нині можна вирощувати культури притаманні для Туреччини, Франції, Італії чи Середньої Азії.
Але це геть не райдужна перспектива, бо водночас умови для традиційних культур погіршуються. Тільки й дізнаєшся: то ячмінь та кукурудза в зоні ризику через надто теплі зими, то часник гниє з тієї самої причини. Загалом прогнози геть невтішні: підвищення температури та скорочення доступу до водних ресурсів (а дощів і в нас поменшало) загрожують зниженням урожайності на третину.
Тому вже не знаєш, чи радіти черешням та вишням, які цього року достигли значно раніше, аніж зазвичай. Може, хай би краще зима була зимою, а літо літом?
