Рубай дрова, мішай глину — ​будеш мати затишну хатину!

Якось поштарі з селища Рокитне Рівненської області розповіли, що в селі Старики неподалік районного центру, є три будинки, зроблені з глини й дров, а звели їх троє рідних братів. Одного з них — ​Cергія Лощиця — ​ми застали вдома. Чоловік зі своєю родиною вже понад 
30 літ живе в хаті, яка, за його словами, тепла, екологічно чиста та надійна. І зроблено її з доступних дешевих матеріалів, які фактично валяються під ногами

Ніхто не вмів правильно мурувати
Просторий обшальований будинок на центральній вулиці невеличкого села Старики нічим не відрізняється від інших. Єдина відмінність, про яку знає лише господар, — ​зроблена оселя зі звичайних дров, заготовлених у лісі, та із глини, привезеної з кар’єру.
Пан Сергій розповідає, що він із багатодітної родини, в якій семеро братів і троє сестер. Коли одружився, то надумав споруджувати власну хату, але молода сім’я не мала грошей на будівельні матеріали й допомоги не було від кого чекати. І тоді народилася проста ідея — ​використати те, що в їхніх краях найдоступніше: деревину і глей.
— Мама, нині вже покійна, підказала, як найдешевше звести будинок, — ​пригадує Сергій Лощиць. — ​Бери колоті дрова, й викладай на добре вимішану глину. А цього добра у нас багато. Такі хати на Поліссі робили селяни з давніх-давен.
Став він цікавитися й шукати компетентних майстрів, але ніхто в навколишніх селах уже не знав цієї старовинної, перевіреної часом технології, яка насправді досить проста.

— Оце моя перша хата, — ​показує майстер на своє помешкання. — ​Можна сказати, що на ній ми вчилися будувати. Такий вийшов експериментальний варіант, — ​усміхається він. — ​Як самі розуміли, так і робили, бо нікому було підказати. Ніхто не знав, як правильно мурувати. 30 літ тому ще не мали інтернету, щоби подивитися та почитати.
Як пояснює пан Сергій, фундамент розміром 9 на 10 метрів виклали з польового каменю. А тоді взялися заготовляти дрова. Він привіз три машини. Зробив шаблон завдовжки 30 сантиметрів, й нарізали звичайних полін. На кладку використовували гілляки вільхи, дуба, сосни та осики. За словами майстра, можна брати будь-яку деревину, крім берези, бо вона швидко трухлявіє й перетворюється на порох.

 — Влітку, коли на вулиці спека, то у нашій хаті так добре, що не треба й ніякого кондиціонера, прохолодно, легко дихати, — ​приєднується до розмови дружина будівельника пані Марія. — ​А восени та взимку тепло, нічого не сиріє й не мокріє.

Коли конструкція засихає, то стає міцнішою за камінь.
— Зійшлася наша чималенька родина й приступили дружно до роботи, — ​веде далі сільський умілець. — ​Підганяли полінце до полінця, як цегляну кладку. Деревину нічим не обробляли, так що в стінах немає хімії. Не виставляли опалубки, тільки натягували шнур. До сірої глини, яку замішували вручну, додавали трохи піску, ніякої тирси чи соломи. Коли конструкція засихає, то стає міцнішою за цементний розчин та камінь. Стіни з братами звели за тиждень.
Як розповідає господар, за літо будинок так капітально висох, ніби моноліт, що не можна було вдовбати. Добряче намучився, коли ставив столярку. А тоді він узявся зсередини бити дранку та штукатурити. Знадвору згодом обшалював дошками.
— Влітку, коли на вулиці спека, то у нашій хаті так добре, що не треба й ніякого кондиціонера, прохолодно, легко дихати, — ​приєднується до розмови дружина будівельника пані Марія. — ​А восени та взимку тепло, нічого не сиріє й не мокріє.
Сергій Лощиць на власному досвіді переконався: набагато вигідніше споруджувати такий будинок. Звичайно, клопоту більше, ніж із цегли чи з блоків класти.
Через кілька років він допоміг двом братам у Стариках збудувати собі житло з дров. Вони врахували його помилки і під час кладки відразу ставили віконні та дверні блоки, тоді вони міцніше закріплюються. А ще одному Лощицю таку ж хату всі разом зробили у Карпилівці. Запрошували братів і в інші села Рокитнівського району.
У пана Сергія четверо синів і дочка. Ще нікому з дітей житла не будував, але планує споруджувати за власною перевіреною технологією. Ми домовилися з майстром, що як тільки він задумає закладати будинок, то ми обов’язково приїдемо — ​напишемо репортаж і знімемо телевізійний сюжет, щоб наші читачі та глядачі змогли побачити й скористатися цим досвідом. На Волині дров вистачає та й глину не так важко знайти.