Сергій Якутович — автор кількох тисяч мистецьких шедеврів.
Сергій Якутович: «Ліна Костенко перевтілювалась у Хмельницького, я — у Ліну Костенко...»
«Хто має крила, не запитує дозволу літати», — ці слова батька він почув зовсім маленьким. Стежили у той момент обоє за польотом орла. Час засвідчив, що син успадкував і крила, і неймовірну працездатність для високого лету. Щоправда, відомий на увесь світ живописець і графік Сергій Якутович мав на все про все тільки 64 роки (до 27 червня 2017–го)
Він пішов до школи у 5 років (сам із 1952–го). Був здібним і допитливим. Є відомості про корені його родини: прадід батькової бабусі листувався з Тарасом Шевченком, вона працювала у машинописному відділі Михайла Грушевського. А його дід знав напам’ять усього «Тараса Бульбу»! Мешкали Якутовичі у Києві. Якось, коли малий Сергійко не мав чим гратися, батько порадив йому намалювати іграшки. Поки їх вигадував, вирізав, уже й бавитися перехотілося. «А ти вже погрався», — почув від батька (його тата — Георгія Якутовича — пам’ятають як видатного графіка ХХ століття, митця, котрий оформив два знакові українські фільми — «Тіні забутих предків» та «Захар Беркут». Мама як художниця працювала у видавництві «Веселка»).
Сергій почав активно малювати з чотирнадцяти літ. А через сім років уже організовував виставки за кордоном. За плечима — художня школа, Московський поліграфічний та Київський художній інститути. Дуже захопився ілюстраціями. Казав про свого глядача так: «Мета художника — не вразити, а спонукати до роздумів, переживань, до читання… Знаєте, який для мене найприємніший відгук у зв’язку з Гоголівськими виставками? «Поспішаймо додому перечитувати Гоголя», — так сказали мені якось відвідувачі. Отже, я досяг свого. Це — моя перемога».
Побачивши ілюстрації до книги про мушкетерів, партійний чиновник вигукнув: «Боже мій! … Хто їх автор?»
Він проілюстрував понад 160 книг! З них — 18 томів української літератури. Малював картини до поеми Пушкіна «Полтава», творів Миколи Гоголя, Олеся Гончара, епосу «Трістан та Ізольда», а ще — «Трьох мушкетерів» Дюма. За останні отримав премію імені Ленінського комсомолу, хоч комсомольцем не був (перший секретар ЦК ВЛКСМ, побачивши 1981 року на виставці ілюстрації 17–літнього Сергія, вигукнув: «Боже мій, нарешті бачу ілюстрації до своєї улюбленої книжки! Хто їх автор?!»). Якутович малював і малював: мине ще шість літ і йому присвоять звання заслуженого художника України.
Найбільше хвалять Якутовича за декорації та ілюстрації до фільмів «Молитва за гетьмана Мазепу» і «Тарас Бульба». Для останнього митець створив майже півтори тисячі квадратних метрів декорацій, тисячу малюнків–розкадровок, працював два роки! «Все мало бути виписане «як справжнє». Костюми, типи облич, краєвиди, ракурси, мізансцени. Така робота… Іноді я й сам не розумів, звідки виринала в мене та чи та деталь козацького побуту, наприклад. Режисер Володимир Бортко допитувався: звідки, мовляв, знаю, чим козаки вмивалися, коли поряд не було води? Я запевнив його: глиною, білою глиною, каоліном. Я ж дуже багато читав із раннього дитинства. Усе й відкладалося». Працював Якутович і над фільмом волинянина Олеся Саніна «Поводир».
«Історію я відчуваю, розумію…» — він завжди казав, що береться малювати, коли тема близька йому. Отримав Шевченківську премію за цикл «Мазепіана». У 2011–му провідна мистецька громадськість присудила йому аж дві премії за найліпші ілюстрації до книги Ліни Костенко «Берестечко» — як найкращому художнику і в номінації «Дитяча книга». Над «Берестечком» працював півроку. «Треба було перевтілюватися в поетесу. …В усе, що хочу зобразити, треба увійти, максимально вжитися… А вона пише в поемі про Хмельницького — очевидно, так само перевтілювалася в нього».
Сергій Георгійович на два роки пережив сина. Казав, що почувається, немов розстріляний. До того померла його дружина, а ще раніше — батько. Однак працював до останку невтомно: «Людей моєї генерації уже майже не залишилося. Через те вони й пішли, що працювали, як у 18, і не розуміли, скільки їм літ — сорок, п’ятдесят, не усвідомлювали свого віку».
Статтю написано
за матеріалами та фото сайтів hromadske.ua, day.kyiv.uа, bulvar.com.ua, uahistory.com, asn.in.ua, slovoprosvity.org
