Чи потрібні нам пільги від росіянізаторів, або Кому варто передплачувати «Цікаву газету»
Олеся КОВАЛЬЧУК, заслужений учитель України, лауреат премії ім. Полікарпа Шафети
«Там є все!» — таку палко проакцентовану фразу не так давно довелося почути від молодої вчительки-україністки, що в гурті колег демонструвала «Цікаву газету». Мимовільна агітаторка досить переконливо передавала свій досвід із використання означеного видання при підготовці учнів до творчої роботи (т. зв. висловлення) у рамках ЗНО із рідної мови. Мовляв, доступнішого й універсальнішого джерела для ілюстрування викладу будь-якої теми, як то вимагається, промовистими прикладами із життя, історії, мистецького світу шукати годі. Докладніше зупинилася, зокрема, на матеріалах стосовно сили людського духу, пославшись на розповіді про власника скаліченого тіла (без рук і ніг!) та водночас винятково успішного в житті молодого проповідника Ніка Вуйчича, а також про хор незрячих із Луцька (від Галини Світліковської та Лариси Занюк відповідно).
Захотілося й собі втрутитися в розмову і наголосити, що інформація подібного характеру важлива не стільки в утилітарному плані, як, кажучи педагогічною мовою, у пізнавальному та ідейно-виховному. Однак тоді вже треба було б розігнатися на цілу лекцію, тож з огляду на ситуацію довелося стриматися. А ці рядки вже пишуться як своєрідна компенсація за невикористану нагоду.
Справді, для молодих читачів «Цікава газета» робить неоціненну послугу, висвітлюючи історії успіху самодостатніх особистостей (а що то важить у час майже тотальної зневіри!) попри складні життєві випробування. Принаймні самій мені захотілося передплатити цю саму «Цікаву газету» власне через наявність подібного серйозного контенту. Признаюся, що несподіваний проект редакції сприйнявся був із певною недовірою: а ну ж, як напорешся на суто бульварне чтиво, яким і так переповнено нинішній інформаційний простір… Слава Богу, сумніви розвіялися, коли взялася позичати окремі числа в родині сина. Видання справді пребагате змістом, і можна тільки здогадуватися, яких зусиль це коштує його творцям.
Власне, розкішною є вся-вся «Цікава газета». Оцінімо належно ту розкіш, хто ще не встиг цього зробити. Там справді є все…
На особливу вдячність заслуговує оперативне реагування на найрезонансніші події суспільно-політичного характеру (чого вартий тільки адекватний коментар стосовно «побєдобєсія» на «Інтері» від Василя Рогуцького-Уліцького!) Так само правдиво інтерпретуються проблеми мовного, релігійного, культуротворчого характеру у зв’язку з утвердженням національної ідентичності на драматичному тлі українського сьогодення.
Саме на цьому зауваженні задумано було зупинитися докладніше, коли стала свідком надходження на місцеве відділення Укрпошти російськомовної друкованої продукції. Тут тобі «Лєчєбниє пісьма», «Ісцелєніє вєрой», «Магія і красота», «Кузя» для дітей і, і, і… «Клуб сімейного дозвілля» з Харкова надіслав свої пропозиції у солідних конвертах, адресованих корінним волинякам із зазначенням їхніх предківських прізвищ у московитській подачі: Пасєчнік, Слєсарук, Гріцюк і т. п. Здалося на мить, що в нас (хай йому цур!) — уже повна і духовна, і територіальна окупація. Бо ж кому сьогодні незрозуміло, яку мету, а заодно фарисейські прийоми її досягнення підступно змодельовано невтомним у своїй агресивності сусідом у гібридному наступі на все українське. Проте виходить, що наївних серед нас не бракує.
Як не прикро, сприяє тому «Каталог видань України. Преса поштою» на 2018 рік. У ньому — конкретна фіксація війни за українські душі. У сфері економіки пропонуються (чи не найзатребуваніше в цей прагматичний час) виключно російськомовні видання. Українськомовних у переліку не знайти, якщо не брати до уваги кілька тримовних вкраплень — англійсько-російсько-українських. Можливо, їх і зовсім не існує. А ще — сила-силенна пропозицій розважального, лікувального, кулінарного характеру та іншого ширпотребу. Є й чемні підказки українською: «Передплатіть також «Рєцепти от Оксани», «Консєрвірованіє», «Царь-кулінар» тощо. Дуже зворушливо мають сприйматися найменування «Тьощин пірог», «Бабушкіни рєцепти,.. пірогі, совєти» (більше десяти в переліку і тільки одне — від «бабусі з Кропивницького»). Зворушливо — бо все те з обіцянкою знижки (іноді й до 40%) для пільгових категорій громадян — студентів, пенсіонерів, «афганців», ліквідаторів на ЧАЕС і т. д. Словом, нате вам потрібне і якісне росіянізаторське, платіть небагато грішми, зате зрікайтеся себе цілком.
…Люди добрі, перестаньмо вести тих троянських коней у власний дім, щоб не лишати внукам кайдани. Будьмо таки, як заповідав класик, народом, а не черню. І нехай стає тут підмогою і наша геть недорога «Цікава газета». Бо хіба в ній не досить лікувальних, кулінарних, господарських порад (і від рідних тещ-бабусь також)? Не бракує й корисних підказок для всіх та головоломок для інтелектуалів (один «Гарбуз із секретом» можна гризти годинами усією сім’єю), а також дотепів для гуморофілів. До речі, як добре, що в рубриці «Усміхніться» обходиться без вульгарних перекосів, як то буває деінде. До всього — розкішна сторінка «Для пані». Власне, розкішною є вся-вся «Цікава газета». Оцінімо належно ту розкіш, хто ще не встиг цього зробити. Там справді є все…
