«Скасувати депутатську недоторканність і взяти приклад, якщо не з чилійця Піночета, то хоча б із турка Ердогана»

 

   Андрій БОНДАРЧУК,
 депутат Верховної Ради України І скликання, почесний громадянин Волині та Луцька
(м. Луцьк):

— Передовсім скажу, що я був членом комісії з розробки першої Конституції незалежної України. Ми підготували два варіанти Основного Закону, і обидва пройшли апробацію та обговорення у трудових колективах нашої країни, були готові до прийняття. Та внаслідок небажання співголів Конституційної комісії — ​Президента Леоніда Кравчука і Голови Верховної Ради Івана Плюща — ​прийняття Конституції не вносили в порядок денний. Уже тоді виникало тертя між виконавчою і законодавчою владою. Саме тому Основний документ був прийнятий Верховною Радою ІІ скликання.

А щодо того, що б я заборонив, то саму назву Верховної Ради замінив би на Національні збори, що й ми пропонували при підготовці Конституції. Бо «рада» — ​то все–таки те, що залишилося від Радянського Союзу. А головне — ​це дало б змогу уникнути того, що українців у Верховній Раді сьогодні — ​меншість. Я також ліквідував би таку установу, як Адміністрація Президента: хай би Президент виконував функцію і прем’єр–міністра, як у багатьох країнах Європи. Була б економія коштів і швидше розв’язання питань без зайвого дублювання. Я б категорично заборонив офшори, оскільки це та «чорна діра», в яку ховають мільйони валютних коштів. І, звичайно, наклав би табу на розробку природних надр фізичними особами. А ще, безумовно, у державних установах офіційною має бути лише державна мова.

 

    Володимир КАРПУК,
 народний депутат України V та VІ скликань
(м. Луцьк):

— Передовсім заборонив би змінювати саму Конституцію на догоду певним політичним силам — ​такі спроби час від часу з’являються в українському політикумі. Чимало окремих діячів та цілі політичні сили хочуть перекроїти Основний Закон, аби підлаштувати країну «під себе» — ​із президентської на парламентську, зменшити кількість депутатів у Верховній Раді тощо. Однак при внесенні змін до Конституції не можна послуговуватися думкою певних людей, які у такий спосіб намагаються задовольнити свої суб’єктивні інтереси. Зміни, якщо вони потрібні, можна запроваджувати тільки волею народу через референдум.

Я також ліквідував би таку установу, як Адміністрація Президента: хай би Президент виконував функцію і прем’єр-міністра, як у багатьох країнах Європи. Була б економія коштів і швидше розв’язання питань без зайвого дублювання.

Звичайно, давно вимагають редагування статті про безкоштовну медицину й освіту, які давно вже не відповідають вітчизняним реаліям (до слова, про медицину в Конституції сказано, що в Україні вона не загалом безоплатна, а тільки в державних та комунальних закладах, хоча, зрозуміло, нині вже й цього немає). Безумовно, подібні питання треба розв’язувати, бо в них багато популізму. Але робити це слід волею всього народу. Чому так не відбувається? Бо певним політичним силам вигідніше спекулювати, набираючи дивіденди перед виборами. Яскравий приклад — ​зняття депутатської недоторканності. Навколо неї багато років ведуть балачки, а результат — ​нульовий.

 

    Ігор ГОРДІЙЧУК,
 Герой України, генерал–майор, начальник Київського військового ліцею імені Івана Богуна (м. Київ):

— В Україні найбільш гостро постало питання про скасування депутатської недоторканності, яка передбачена Конституцією. Її потрібно негайно відмінити, а не говорити про це. Перед законом усі мають бути рівні й однаково відповідати. Я вважаю, що саме парламент, депутати є розсадником корупції, бо, як відомо, риба гниє з голови. На мою думку, в Конституції потрібно також внести зміни щодо статусу Криму. Обов’язково має бути стаття про кримсько–татарську автономію, адже після російської окупації передовсім порушують права корінного населення — ​кримських татар.

 

    Максим МОХНЮК,
 адвокат
(м. Луцьк):

— Питання складне. Конституція мусить передбачати широкий спектр прав громадян. Я вважаю, що їх обмежувати недоцільно. Навпаки, права людей варто розширювати, але важливо, щоб була відповідальність. У контексті цього в Основному Законі я змінив би форму правління.

Вважаю, що для нас парламентсько–президентська республіка неприйнятна. Принцип розділеної колективної відповідальності, коли не зовсім зрозуміло, хто приймає рішення, лише шкодить. Розумію, що це — ​своєрідне повернення у минуле, однак вихід бачу в монархічній формі правління. За таких обставин сильна влада зосереджена в руках однієї людини, яка несе відповідальність за свої рішення.

 

    Валентина КАСАРДА,
 депутат Волинської облради
(с. Грем’яче Ківерцівського району):

— З огляду на те, що сьогодні відбувається в нашій країні, потрібно докорінно змінювати всю систему, а не лише якісь окремі положення чи закони. Однак ініціативу тут маємо проявляти не ми, старше покоління, а молоді, перспективні та цілеспрямовані. У їхніх руках — ​майбутнє держави.

Варто було б переглянути Основний Закон, бо за двадцять років, коли набула чинності Конституція України, наше життя змінилося, зокрема цінності та пріоритети. Тому сьогодні варто робити ставку на молоді кадри і в політиці, і в будь–якій іншій сфері. Вони будуватимуть країну зовсім по–іншому, щоб стала чеснішою, справедливішою, справді суверенною та незалежною.

 

    Cергій ПАНДРАК,
 доброволець батальйону «Айдар», засновник Спілки учасників бойових дій та АТО «УВО» (м. Рівне):

— Я вважаю, що Конституцію потрібно доповнити. Мені подобається, як цю проблему розв’язали в Туреччині. Президент Ердоган після виборів отримав дуже широкі повноваження — ​він буде очолювати уряд країни і призначати на посади міністрів без згоди парламенту. Отже, глава держави за все відповідає. Крім цього, він також буде призначати керівників спецслужб і армії.

За хабарництво — ​розстріл. Тоді не треба створювати комісії по боротьбі з корупцією.

Щоб президент не порушував Конституцію, повинен бути незалежний генеральний прокурор та незалежний суд. Ще одна пропозиція — ​скоротити кількість депутатів, нам достатньо 300 «спартанців», патріотів, а не запроданців.

 

    Ігор ГУЗЬ,
 народний депутат України (м. Луцьк):

— Я скасував би депутатську недоторканність. Скасування — ​це інструментарій формування парламенту, де буде менше представників великого бізнесу, які часто тільки заради цього і стають народними депутатами.

Також скоротив би чисельність Верховної Ради до 300 обранців. По–перше, з часу прийняття Конституції в Україні зменшилася кількість населення. По–друге, такого числа нардепів достатньо для представлення інтересів наших громадян.

 

    Петро САГАНЮК,
володимир–волинський міський голова (м. Володимир–Волинський):

— Конституція в нас нормальна, виписана чітко й зрозуміло. Проблема лише в тім, що не всі її дотримуються. Тому й інколи вона виконує роль декларативного документа. А коли йдеться про розбудову демократичної цивілізованої держави, то Основний Закон має бути таким у щоденному житті всіх жителів країни — ​від Президента України до пересічної людини. Бо якщо взяти хоч би права й обов’язки, то інколи ми бачимо явні перекоси: частина громадян дуже добре знає лише свої права, а обов’язків не виконує, і навпаки — ​багато є досить законослухняних і відповідальних, котрі не дуже знають і не вміють обстоювати свої права.

 

    Богдан ШИБА,
 луцький міський голова
2006–2010 років (м. Луцьк):

– Заборонив би впродовж хоча б п’ятдесяти років вносити будь–які зміни до Конституції. Адже йдеться про потребу «вдосконалення» Основного Закону, що розпочалась уже наступного дня після ухвалення. І «понеслась душа в рай»! За двадцять років розтоптано правові підвалини держави: оскільки Конституція недосконала, то її можна не дотримуватися. Саме цим можна пояснити повсюдний правовий нігілізм і сваволю: від відверто україноненависних і сепаратистських випадів та нехтування соціальних прав і гарантій до руйнування засад місцевого самоврядування (антиконституційні дії Верховної Ради, яка не призначає вибори міського голови в Луцьку). Вихід із цієї складної ситуації один: мораторій на будь–які зміни до Основного Закону на тривалий термін й абсолютне виконання всіма громадянами України букви та духу чинної Конституції.

 

    Богдан НІЧАЙ,
 шахтар–регресник, голова ГО «Спілка шахтарів–інвалідів України»,
(с. Благодатне
м. Нововолинська):

— Усе, що записано в Конституції України, правильне та корисне, й мало б слугувати покращенню ситуації в країні. Але ми не виконуємо добросовісно норм, які там означені. І з цим треба боротися — ​порушників притягати до суворої відповідальності. Якими методами — ​над тим потрібно думати фахівцям. А той негатив, який маємо в усіх сферах життя, — ​не через Основний Закон, тому й змінювати його нема сенсу. Я б лише поміняв пріоритети. На перше місце поставив би освіту, на друге — ​медицину, а третю сходинку віддав би силовикам. Бо якщо нами керуватимуть неуки, то ми ще довго тупцюватимемо на місці. З купленим «за сало» дипломом далеко не заїдеш і нічого не збудуєш, тим більше нормальну державу.

 

    Людмила ПРИХОДЬКО,
 народна артистка України
(м. Луцьк):

— Президент Чилі Августо Піночет розповідав журналістам, як творив політику. У його Конституції було спочатку 9 законів, потім додали ще два. Перший: за хабарництво — ​розстріл. Тоді не треба створювати комісії по боротьбі з корупцією. Другий: якщо людина звернулася в держустанову і її не задовольнили відповіддю — ​чиновника зняти з роботи. Отож 11 законів покращили життя народу.

А у нас стільки законів і підзаконників, як ніде у світі, тому разом із законами треба ще й на 100 осіб Верховну Раду скоротити. Що ж до моєї професії, то згідно із законом, комісія, що розглядає питання театру, складається з 12 членів, де тільки троє — ​з театру, решта — ​представники громадських організацій. А хто вони? Випадкові люди. Для прикладу: переглядала така комісія посаду директора Львівського національного академічного театру імені М. Заньковецької, який десятки років очолював народний артист України Федір Стригун, — ​не проголосували за нього. Він написав листа і Голові Верховної Ради, і Президентові. Це була боротьба, щоб він залишився. І це корифей, один із найкращих режисерів України, а його не підтримали далекі від мистецтва люди. Всі актори працюють за контрактом, не мають жодного соціального захисту, і якщо хтось комусь не сподобається — ​його викинуть на вулицю. Цей закон аж із 6–го разу просунули ті, хто й не буває в театрі. Я скасувала б його негайно, бо він не те, що недосконалий, — а й нелюдяний.

 

    Любомир ВАЛІХНОВСЬКИЙ,
 завідувач хірургічного відділення Турійської районної лікарні, заслужений лікар України
(смт Турійськ):

— Наш Основний Закон, на жаль, певною мірою бутафорний. Декларує багато, а на практиці держава не може забезпечити обіцяних прав. Конституційний склад Верховної Ради — ​450 народних депутатів, на мою думку, не відповідає ані реальним потребам, ані здоровому глузду. Я вважаю, що вистачить і удвічі меншої кількості парламентарів, але вони мають бути належно підготовленими спеціалістами в галузях права, економіки, соціальних проблем тощо.

В Основному Законі передбачено і недоторканність наших обранців, яку давно треба було скасувати. Варто позбавити депутатів і права підвищувати собі зарплати, встановлювати пільги, матеріальні заохочення, бо більшість засідання прогулює і за державу не вболіває. Також я б заборонив у нашій країні те, що шкодить її безпеці, моральним принципам суспільства. Недопустимо, що в час війни людей зомбує ворожа пропаганда, а українцям насаджують сумнівні цінності, молодь «виховують» гей–парадами. Так, Конституція України — ​на сторожі демократії, але треба думати про майбутнє держави.

Бліц провели Алла ЛІСОВА, Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Катерина ЗУБЧУК,
Лариса ЗАНЮК, Тамара ТРОФИМЧУК,
Людмила ВЛАСЮК, Мирослава КОЗЮПА, Олександр ДУРМАНЕНКО,
Сергій НАУМУК, Кость ГАРБАРЧУК.