Рекомендували вирізати з енциклопедії сторінки про Берію і замість них вклеїти інші

Його не треба представляти, хоча мало хто з читачів назве усі регалії цього діяча. Чоловік на ім’я Лаврентій Берія (1899—1953) добре відомий на просторах країн, що колись входили до СРСР. Саме він ініціював післявоєнні репресії та керував ними і масовими депортаціями народів. Після смерті Сталіна почалася боротьба за владу між міністром внутрішніх справ Берією, керівником КПРС Микитою Хрущовим та формальним главою держави Георгієм Маленковим. Хрущов зміг домовитися з останнім (пізніше і його переграв) та іншими партійцями про спільний виступ проти Лаврентія. «Берия, Берия — ​вышел из доверия, а товарищ Маленков надавал ему пинков», — ​пізніше співали у частівках.

На 26 червня була призначена нарада Ради Міністрів СРСР, де нібито мали обговорювати справу колишнього міністра держбезпеки Семена Ігнатьєва. Та у виступі Микита Хрущов раптом пішов в атаку на Берію, про що було наперед домовлено з іншими партійними бонзами. Заступника Голови Ради Міністрів СРСР і одночасно міністра внутрішніх справ звинуватили у ревізіонізмі, антисоціалістичному підході до загостреної ситуації в НДР та… шпигунстві на користь Великобританії. Справді, у 1920-ті роки Лаврентій був агентом контррозвідки при Комітеті державної оборони Азербайджанської демократичної республіки. Але це не було таємницею, про той період він сам писав у спогадах, бо діяв за завданням більшовиків.

Тим не менше, Хрущов запропонував зняти опонента з усіх посад. Берія намагався довести, що це компетенція лише Президії ЦК КПРС, яка і призначала його. Але за сигналом у зал зайшла група військових на чолі з маршалом Георгієм Жуковим і арештувала Лаврентія Павловича. Втім, це лише офіційна версія. Бо спогади учасників тих подій значно різняться. Хрущов згадував, як він геройськи схопив Берію за руку, аби той не скористався зброєю. Жуков твердив, що особисто скомандував підняти руки вгору, а потім добряче струснув звинуваченого. Генерал Москаленко писав, що спрямував пістолет на міністра, а про арешт оголосив Маленков. У захопленні Лаврентія Павловича брав участь і начальник політуправління ВМФ Леонід Брежнєв, але спогадів про цей випадок не залишив.

Берія запропонував мені зносини протиприродним способом, від чого я відмовилася. Тоді він запропонував інший, також протиприродний спосіб, на що я погодилася.

Хрущов зробив ставку на військових. Тож цього дня в Москву на випадок ускладнень підтягнули Кантемирівську і Таманську дивізії. Охорону Кремля зі складу МВС замінили на армійську. Арештанта повезли на московську гарнізонну гауптвахту, а потім — ​у бункер штабу Московського військового округу. Постанову пленуму ЦК КПРС «Про злочинні антипартійні та антидержавні дії Берії» було прийнято лише 7 липня, і невдовзі інформацію про це опубліковано в «Правді» та інших газетах, що справило ефект бомби.

Пізніше стало відомо, що Лаврентія Павловича звинуватили ще й у моральному розтлінні. Ось як про це сказано в кримінальній справі: «Переглядаючи вміст сейфів та інших місць, де можуть бути документи, ми наштовхнулися на незвичні для службових кабінетів речі. Поруч із документами виявлені всілякі атрибути жіночого туалету… численні листи від жінок найінтимнішого, навіть вульгарного змісту. А також велику кількість предметів чоловіка-розпусника». Що ж це були за предмети — пояснень не дали. Головному чекісту країни приписували численні згвалтування, хоча даних про це немає.

Ось свідчення однієї із «жертв»: «Берія запропонував мені зносини протиприродним способом, від чого я відмовилася. Тоді він запропонував інший, також протиприродний спосіб, на що я погодилася».

Після засудження до розстрілу виконати вирок із власної ініціативи взявся українець, уродженець Харкова генерал Павло Батицький. Він застрелив в’язня з особистого пістолета. Згодом став маршалом, Героєм Радянського Союзу.

Історики вважають, що суд і страта міністра внутрішніх справ відбувалися нелегітимно: ордера на арешт не існувало в природі, оригіналів протоколів допиту немає, свідчення учасників подій про взяття Берії під варту містять розбіжності, довідки про спалення тіла немає, в акті про розстріл відсутній підпис лікаря. Хоча акти про кремацію його співучасників лікар завізував. Тому висувають гіпотезу, що Лаврентія вбили ще при затриманні у власному будинку — ​при перестрілці з «беріївським оркестром», як називали його особисту охорону (бійці ховали автомати у футлярах від скрипок, а ручний кулемет — ​у футлярі від контрабаса). Проте більшість сучасних дослідників схиляються до версії, що його розстріляли одразу після арешту, ще до вироку суду.

У 1952 році вийшов 5-й том Великої радянської енциклопедії, де був портрет Берії та стаття про нього. У 1954-му редакція Великої радянської енциклопедії надіслала підписникам лист, в якому запропонувала «ножицями або лезом бритви відрізати вказані сторінки, зберігши біля корінця поля, до яких приклеїти нові сторінки».

Тарас СТЕПАНЮК