58-річний дубровичанин через недогляд у райлікарні перетворився на «живу мумію»

Уже понад місяць дубровицькі правоохоронці з’ясовують, що трапилося у неврологічному відділенні районної лікарні 18 травня. Того дня 58-річний Павло Гайдиш, якого щойно перевели з медзакладу в обласному центрі, отримав серйозні травми голови, і мозок чоловіка припинив повноцінно функціонувати. Родичі потерпілого вимагають, аби винних медиків притягнули до кримінальної відповідальності, і невдоволені тим, як проходить розслідування.

Павло Гайдиш звернувся до лікарів навесні. У чоловіка були проблеми з тиском, а коли зробили МРТ, фахівці міської лікарні Рівного сказали, що потрібна негайна операція: з двох боків мозку у нього були хронічні гематоми.

— Після операції батько провів півтора місяця у нейрохірургічному відділенні на вулиці Карнаухова в обласному центрі. Ми щодня приїздили, боролися, щоб він швидше одужав. Після такого хірургічного втручання люди самотужки не можуть деякий час рухатися, їм важко говорити, — ​розповідає Ніна Гайдиш, невістка пацієнта. — ​За кілька тижнів батькові полегшало: він уже говорив, самостійно їв, казали лікарі, що невдовзі уже зміг би пересуватися на ходунах. Оскільки з Дубровиці далеко їздити, попросили перевести батька до районної лікарні, у неврологічне відділення, де йому мали би робити потрібні таким хворим масажі.

До Дубровиці Павла Гайдиша перевезли 17 травня. Перше, на що рідні звернули увагу — у палатах немає спеціальних ліжок із бортами, аби хворі не падали.

У нас на очах упала старша жінка після інсульту. Ми її піднімали і боялися, що вона ушкодила собі щось. Коли прийшла медсестра і ми сказали, що, може, їй варто зробити рентген, відповіла: навіщо, у неї ліва сторона відмовила і так. А жінка встала, бо не могла докликатися нікого, аби їй поміряли тиск.

— Коли йшла ввечері додому, — ​продовжує пані Ніна, — ​попросила прив’язати батька, як це роблять у таких випадках. Зранку сама ж відв’язала і змінила підгузок, хоча мала би то робити санітарка. Та мені неважко.

18 травня я ще в аптеку сходила по ліки, які прописала лікарка, а в обід сказала, що мушу йти: була з дитиною, яка почала вередувати. Попросила медсестер поставити батькові катетер. Ті почали сміятися і сказали, щоб я когось із реанімації знайшла, бо вони не вміють. Звикла, що у Рівному кожні п’ятнадцять хвилин до хворих у палату хтось заходив, тож таке ставлення мене дуже здивувало. На прощання я ще раз попросила прив’язати батька. А вже через кілька годин увечері зателефонував мій чоловік і сказав, що з лікарні повідомили: тато впав із ліжка…

За словами рідних, батька, як приїхали, застали із розбитою головою, накладеними швами й у комі. Він ще був притомний, коли впав із ліжка. А коли його повезли зашивати, впав у кому другого ступеня. Швидко домовилися з рівненським нейрохірургом, щоб хворого знову доправили в Рівне. Спочатку дали таку «швидку», в якій хворого не довезеш. Коли наробила крику, зразу ж знайшовся реанімобіль, проте лікарня навіть не хотіла надавати супроводу: мовляв, маєте родичку медсестру — ​нехай вона їде.

— Врешті поїхав наш знайомий лікар. А якби ми не мали зв’язків? — ​дивується байдужості людей у білих халатах Ніна Гайдиш. — ​У Рівному батька знову прооперували. Лікарі були шоковані — ​гематома таких розмірів, що довелося зняти півчерепа. Тепер татові потрібно ставити пластину. Він вийшов з коми, але нікого не впізнає. Неначе жива мумія… Його стан медики оцінюють як стабільно тяжкий і жодних шансів на те, що він знову буде сміятися, говорити, не дають. Навіть реабілітологи відмовилися брати його, бо немає надії на одужання. У міській лікарні нам дали ще тиждень і сказали, що потрібно батька забирати. А куди?

Родичі написали скарги в поліцію одразу, але слідчі не поспішають, місяць не викликали до себе медсестер. Усі клопотання пані Ніна подає в письмовому вигляді, бо інакше, як стверджує, вони не реагують. Якщо дубровицька поліція і надалі не працюватиме належно, Гайдиші проситимуть передати справу до Рівного або писатимуть скаргу в прокуратуру.

— Мені не потрібно, аби когось посадили до в’язниці, але я хочу справедливості. У трьох медсестер, які чергували в той день у відділенні, заможні чоловіки вину починають перекладати на санітарку. Мовляв, вона недогледіла. Але ж медсестри відділення навіть не заходять до хворих. Коли ми з чоловіком привезли батька, у нас на очах впала старша жінка після інсульту. Ми її піднімали і боялися, що вона пошкодила собі щось. Коли прийшла медсестра і ми сказали, що, може, їй варто зробити рентген, відповіла: навіщо, у неї ліва сторона відмовила і так. А жінка встала, бо не могла докликатися нікого, аби їй поміряли тиск, — ​ділиться спостереженнями за роботою медзакладу Ніна Гайдиш.

Спершу родина не висувала претензій до лікарки, але після розмови з нею, коли та сказала: «А що ви хочете, щоб наші медсестри тримали вашого батька за руку?» — ​і наголосила, що в них відділення відкритого типу, тобто родичі самі мають доглядати за хворими, — ​змінила свою думку. У прокуратурі підтвердили: медперсонал має справлятися зі своїми обов’язками і так відповідати не має права. Окрім того, з медкартки пацієнта зник листок, де мало бути описано, що робили йому 18 травня, тож рідні досі не знають, хто зашивав батькові голову у Дубровиці.

Зателефонували до керівництва Дубровицької районної лікарні не вдалося — ​номери, вказані на сайті медзакладу, не відповідають. Скаргу родини Гайдишів також розглядає обласне управління охорони здоров’я. Поки триває слідство і вини будь–кого з дубровицьких медиків не доведено, відсторонювати від посади чи звільняти нікого не будуть.

У відділі комунікацій ГУ Нацполіції в Рівненській області зазначають, що слідчі вивчають документи та чекають на результати експертиз. Додають, що такі справи швидко не розслідують.

Левко ЗАБРІДНИЙ