Квартет цьогорічних призерів у повному складі: Ілля Білик, Віктор Шумік, Надія Боровська та Валерія Шоломіцька.
Вітер давав чосу — проте й він не наздогнав реактивних скороходів «Луцької десятки»!
В обласному центрі Волині вже втринадцяте відвирував легендарний турнір зі спортивної ходьби
Без дощу, але з неабияким поривчастим вітром зустрів у перший день липня Луцьк учасників традиційних змагань із цього виду легкої атлетики.
Урочистій церемонії відкриття вже 13-ї за ліком «Луцької десятки» передувала хвилина мовчання. Адже саме цього недільного дня лучани скорботно оплакували свого загиблого на Сході земляка — 22-річного Андрія Волоса…
Володимир Яловик запрошує учасників на старт.
Ведучий представляє учасників турніру, після чого кожен займає своє місце перед стартовою лінією. Хтось при цьому ще продовжує розминатися, перекочуючись із ноги на ногу, хтось сконцентровано вдивляється в далечінь дистанції, а хтось відкрито уповає на небесне заступництво — осіняючи себе хресним знаменням…
Рівно о 10.00 лунає постріл зі стартового пістолета, і в бій кидаються чоловіки та юніори. Відразу за ними — о 10.02 — стартують жінки та юніорки. Дорослі долатимуть 10 км, юне покоління — п’ять.
Звичайна людина п’ять кілометрів проходить за годину, а ці хлопці – за 20 хвилин!
Вони справді «йдуть» (за перехід на біг судді спочатку роблять попередження, а потім і «виписують» дискваліфікацію), але роблять це чи не втричі швидше, ніж ходить звичайна людина, навіть поспішаючи вранці на роботу!
Спортсменки налаштовуються.
У скорохода під час проходження дистанції задіяні не лише ноги, а й плечі, руки, м’язи шиї, спини, живота, навіть сідниці працюють — та ще й як!
Ну а тренери ще й постійно «підбадьорюють» своїх:
— Не опускати голову, не опускати!
— Руками активніше працюй, руками!
— Візьми з тазика мочалку, освіжися трохи! (Обабіч траси справді стоять пластмасові миски з водою та губками.)
— Чого ти повзеш, як та черепаха?! Якого ми тоді сюди їхали?!
Вперед – за перемогою!
А ще учасників неабияк бадьорить поривчастий вітер. Цей «хуліган» то банер котрогось зі спонсорів турніру перекине — а там, дивись, і не таку вже легку пластмасову фішку-ковпак, неначе ту пір’їнку, посуне по асфальту!
Такі дівчата на побачення не спізнюються...
Поки атлети долають дистанцію, підходжу до керівника змагань Володимира Яловика:
— Володимире Трохимовичу, чи вірилося вам тоді — 2006-го — що новий турнір «Луцька десятка» «доживе» до свого десятиріччя, впевнено розміняє другий десяток? Адже сьогодні змагання проводяться вже втринадцяте…
— Вірилося! Хотілося — це була моя ідея — зробити для міста таке свято! І добре, що луцька міська влада підтримувала — і зараз підтримує. Тож у нас все вдається!
Аж ось дзеленчить дзвін — юніори та юніорки завернули на останнє коло!
Першими «п’ятірочку», звісно, долають хлопці — адже ж і стартували на дві хвилини раніше, та й загалом є трохи швидшими за своєю природою.
— Усю дистанцію я чула голос свого синочка: «Мамо, давай, давай, давай!» Це, звісно, додавало сил. До того ж це наші рідні змагання — «Луцька десятка»! Завжди стараюся взяти в них участь!
Переслідувачі дуже стараються, але фінішну стрічку з чималеньким відривом перериває 19-річний Ілля Білик із Буська на Львівщині (його результат 21 хвилина 07 секунд). А ось «срібло» та «бронзу» виборюють представники Любешівської ДЮСШ Дмитро Медведюк та Тарас Корецький, боротьба між якими точиться до останнього метра дистанції (відповідно 22.45 і 22.46)!
Тим часом серед юніорок увесь п’єдестал займають любешівські спортсменки! «Золото» у Валерії Шоломіцької (25.45,5), «срібло» в Юлії Петрик (26.01,8), «бронза» в Іванни Меліщук (26.31,5). Дівчатам лише 13, 14 і 15 років відповідно!
Віктор Шумик встановлює особистий рекорд.
Ще трохи — й дзвін лунає вже для дорослих! Боротьба і тут триває ще та, проте першим серед чоловіків до фінішу дістається 20-річний Віктор Шумік (41.00,35 — особистий рекорд!) — торішній і позаторішній переможець турніру серед юніорів! Ото мужніє хлопець — буквально на очах!
ПІсля змагання можна дати волю своїм почуттям.
А родом Віктор із волинського села Ворокомле, що у Камінь-Каширському районі. Просимо переможця змагань трохи розповісти про себе та секрети свого успіху:
— Зізнаюся чесно: три роки тому я ще й не знав, що то за вид — спортивна ходьба. А потім вступив до університету в Луцьку. Тут уже вчилися мої земляки: Іван Банзерук — із сусіднього села Воєгоща, Дмитро Собчук. Потрапив у їхню компанію — вони й затягнули мене на спортивну ходьбу (сміється). Я спочатку не хотів, всіляко впирався, навіть кепкував із тієї їхньої «ходьби»! А потім таки спробував, почало вдаватися, тренер мене помітив…
— Фантастично — прийти у спортивну ходьбу 17-річним, і вже за три роки мати такі феноменальні результати! Але ж у школі, певно, таки дружили зі спортом?
— Звісно, любив його з дитинства. Влітку у футбол грав — за школу, за село. Взимку — у волейбол. Ну а зараз уже закоханий у спортивну ходьбу і мрію про те, щоб потрапити на Олімпіаду 2020 року!
Тим часом за Віктором Шуміком фінішують ще один волинянин Сергій Сусик (41.26,3) та білорус (так-так, із самісінького закордону приїхав чоловік!) Володимир Колесник (41.44,51).
На фініші - Надія Боровська.
Натомість серед жінок перемагає, без жодного перебільшення, легендарна скороходка. Лучанка Надія Боровська (родом із села Згорани Любомльського району) із часом 43.47 вчетверте поспіль та всьоме загалом виграє «Луцьку десятку»! І навіть знаходить у собі сили, аби відразу підхопити на руки чотирирічного сина Марка та обійняти чоловіка, які палко підтримували «свою» учасницю впродовж усієї дистанції!
— Я постійно чула голос свого синочка: «Мамо, давай, давай, давай!» Це, звісно, додавало сил. До того ж це наші рідні змагання — «Луцька десятка»! Завжди стараюся взяти в них участь!
«Срібло» ж серед жінок виборола Тамара Гаврилюк із Житомира (44.59), а «бронзу» — Марія Філюк із Любешова (45.27).
Найемоційніший момент - «позаконкурсний» забіг дітей та дорослих з особливими потребами.
Ну і справжнім емоційним драйвовибухом став забіг дітей та дорослих із особливими потребами, який відбувся відразу після завершення змагань скороходів. І хай долали вони лише якихось 200 метрів — робили це з величезним натхненням та бажанням, ані крапельки не шкодуючи сил!
А насамкінець найцікавіше — нагородження!
Кубки, медалі, грамоти… Проте найширшими усмішки переможців та призерів ставали тоді, коли справа доходила до конвертів «з доважком» від генеральних спонсорів змагань — газети «Волинь-нова», фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» та компанії «СпортЕлітБуд»!
Більше фото - у галереї:
