«Не заходжу у «Фейсбук» – ​відчуваю «ломку»…

Звикли тримати руку «на пульсі»?

Відомо, що в Україні інтернетом користується 58% населення. У Данії, Норвегії та Фінляндії «підключених» уже 90%. Поступово будемо наздоганяти їх, бо глава держави особисто заявив, що інтернет скоро стане більш доступним і сільським жителям, сприятиме поліпшенню медичних послуг і підвищенню освітнього рівня.

Уже давно не дивина, що у громадському транспорті пасажири (і не тільки молодь) зайняті переглядом новин, повідомлень, не відривають очей від своїх гаджетів. З одного боку — ​добре, що люди хочуть постійно тримати руку «на пульсі». З іншого — ​чи не є це для найактивніших користувачів симптомом залежності? Чи не шкодить тривале віртуальне перебування у вирі різноманітних подій нашому здоров’ю і чи можемо ми будь–коли спокійно відмовитися від нього?

З’ясувати це взялися американські вчені. У дослідженні взяли участь 138 активних користувачів соцмережі віком від 18 до 40 років. Протягом п’яти днів 60 добровольців не заходили у Фейсбук, а 78 продовжували користуватися ним як зазвичай. Перед початком експерименту й після нього учасники відповідали на ряд запитань, пов’язаних із рівнем стресу, почуттям самотності та суб’єктивного благополуччя.

Експеримент показав, що виходу з «Фейсбуку» всього на п’ять днів було достатньо, щоб знизити в організмі рівень гормона стресу кортизолу. Але багато хто з «відмовників» відчував себе менш задоволеним своїм життям і був би щасливий знову повернутися в соцмережу.

«Щоразу, коли я виходив із «Фейсбуку», відчував моментальне полегшення, яке тривало протягом декількох днів. Але після цього починав тривожитися, що я щось пропускаю, втрачаю, і мені доводилося повернутися. І цикл починався знову», — ​розповідав один із учасників експерименту.

Цей стан, який спричиняв своєрідну «ломку», вчені назвали «синдромом упущеної вигоди», англійською — ​FOMO (fear of missing out). У 2013 році цю абревіатуру включили в онлайн–версію Оксфордського словника. За кілька років синдром уже достатньо вивчили. Під ним розуміють нав’язливий страх пропустити важливу подію або якусь можливість, що могла б змінити життя на краще. Тривога супроводжується відчуттям, що життя минає, а найцікавіше відбувається там, де вас немає. Звідси — ​непереборне бажання постійно залишатися в курсі справ друзів і знайомих.

Люди з низькою самооцінкою «підсідають» швидше

Учені підкреслюють, що в основі цієї проблеми лежать два взаємопов’язані фактори: бажання відчувати себе членом спільноти та прагнення самовиразитися, заявити про себе.

Робота норвезьких дослідників на цю ж тему виявила високу ймовірність розвитку залежності у людей, схильних до самозамилування, й у тих, хто страждає від низької самооцінки. Вони проаналізували дані більш ніж 23 тисяч осіб і дійшли висновку, що активне використання соцмереж відображає необхідність підживлювати нарцисичні риси особистості. Також чим менший дохід і нижчий рівень освіти, тим більше людина схильна «підсісти на голку інтернет–залежності».

Проблема набуває гостроти. Відомо, що в середньому дорослий американець знаходиться в інтернеті 5,9 години на добу. В Україні точна цифра не відома, але, за даними аналітиків, з 2008– го по 2015 рік ми стали проводити у віртуальному світі удвічі більше часу, і ця тенденція продовжує рости.

Набір симптомів, які можуть свідчити про наявність інтернет–залежності, зокрема соцмережевої, виглядає так:

постійна заклопотаність тим, що відбувається в соцмережах;

заміна інших видів діяльності й соціальних стосунків регулярним користуванням інтернетом;

усвідомлення негативних наслідків залежності при нездатності самостійно справитися з проблемою;

розвиток потягу до такого проведення часу та синдрому відміни («ломки»).

хоча сьогодні людям важко розібратися в тому, чи є їхнє захоплення нормою, а чи хворобою, варто пам’ятати, що в усьому потрібно мати міру.

Оксана КРАВЧЕНКО
(За матеріалами інтернет–видань).