Пожежу газового родовища на Харківщині хотіли погасити ядерним вибухом

О 10-й годині ранку поблизу цього населеного пункту прогримів потужний вибух. Хоча присутнім на командному пункті наказали стати на пальці, аби підземний поштовх не зламав хребта, але все одно після того люди довго страждали від болю в ногах та спині. Після розриву всі завмерли і, напевно, вже полегшено зітхнули, але раптом зі страшним свистом назовні вирвався струмінь газу.

Перший на території сучасної України підземний ядерний вибух провели для того, аби ним загасити пожежу, яка тривала на газовій свердловині. Подібний кількома роками раніше успішно було здійснено в Узбекистані. Проте на Харківщині це не вдалося.

Згоріло більше мільярда кубометрів газу.

Родовище відкрили у 1970 році. За підрахунками, воно містило 300 мільярдів кубометрів блакитного палива. Через рік там уже діяло 17 вишок. Проте коли споруджували чергову, трапився витік газу. Тиск конденсату сягав 400 атмосфер. Одразу загинули два інженери, яких струменем підкинуло на 30 метрів угору. У найближчому селі Першотравневому, розташованому за півкілометра, людям заборонили палити грубки, курити, вмикати світло. Але з газом так і не справилися. Тоді вирішили підпалити конденсат. Над вишкою загуготів факел висотою в кількадесят метрів. Вночі стало видно, як удень. Бетонні плити, які кинули у свердловину, не загасили полум’я.

Рішення приборкати вогонь ядерним вибухом запропонували московські спеціалісти. Підписували його сам генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв та голова Ради Міністрів СРСР Олексій Косигін. Виконавці були приїжджими. Жодну з військових частин, яка дислокувалася в Україні, не залучили до оточення місця НП. Готувалися кілька місяців: прорили ще одну похилу свердловину і вмонтували там заряд. На 400 метрів навколо майбутнього епіцентру насипали 20-сантиметровий шар піску. Заглушили всі вишки родовища, вимкнули електрику, вивезли людей. За два кілометри було розташоване село Хрестище, а за 8 — проходила траса Харків – Сімферополь. Прилеглу територію розділили на три зони: радіусом 3, 5 та 8 кілометрів. На межі кожної розмістили піддослідних курей, кіз та вулики із бджолами, які загинули від вибухової хвилі.

Не отримавши бажаного ефекту, вирішили повернутися до старого методу гасіння газових вишок – розкопування свердловини. Кілька місяців рили кільцевий кар’єр радіусом 400 і глибиною 20 метрів. Через неймовірну спеку людей, які працювали у захисних костюмах, та техніку постійно поливали водою. Ледве-ледве вдалося перекрити кратер. За цей час згоріло більше мільярда кубометрів газу.

Тарас СТЕПАНЮК