Любіть українок

Тарас ШЕВЧЕНКО–ЗАДУНАЙСЬКИЙ (загальний псевдонім українських письменників, братів–близнюків Віталія і Дмитра КАПРАНОВИХ)

Любіть українок, як сонце любіть,

Як землю батьківську — ​без тями.

Не бійтеся щирість свою проявить

Словами, губами, руками…

 

За карії очі, за вигин спини,

За коси русяві — ​як жито.

За викот глибокий, і те, що за ним…

За все, що зуміли вхопити.

 

У спальні, на кухні, у свіжій траві,

В машині, в коморі, у гаю

Любіть українок, де стрінете ви –

І хай вам Господь помагає!

 

Любіть галичанок, бойкень та лемкинь,

Гуцулок любіть, подолянок.

Таврійські дівки, слобожанські жінки –

Не знайдете кращих коханок.

Бо кожна нелюблена, втрачена мить. Примушує жінку старіти.

Любіть гагаузок, болгарок струнких,

Угорок, грекинь, караїмок

І кримських татарок — ​бо, люблячи їх,

Ви любите все ж українок!

 

Любіть українок, негайно любіть!

Даруйте вірші їм і квіти,

Бо кожна нелюблена, втрачена мить

Примушує жінку старіти.

 

Любіть українок — ​щотижня, щодня,

А буде можливість — ​і двічі,

Бо жінку (та ще й не одну) вдовольнять –

Робота така чоловіча.

 

Життя в Україні дає нам урок –

Затямте, Тарасові діти:

Єдина можливість приборкать жінок –

Це їх РЕГУЛЯРНО любити.