«Сьогодні цапи-відбувайли – ​випускники. А після відпустки будуть учителі?»

Преса порахувала, що вкупі 100 тисяч абітурієнтів цьогоріч не пройшли Зовнішнє незалежне оцінювання. Правильніше, мабуть, буде сказати, що маємо 100 тисяч випадків, коли абітурієнти не змогли здолати поріг «склав/не склав». При тому, що з ряду предметів цей поріг був визначений на рівні проценту вгадування. Це страшенно прикро і страшенно погано.

Але ще більш прикрим, на мою думку, є те, що винуватими в цій ганебній ситуації організатори ЗНО призначили абітурієнтів. Я далекий від того, щоб стверджувати про їхню святість і непорочність. Але чи винуваті в тому лише абітурієнти?
Зокрема, у тому, що рівень організації освітнього процесу у величезній кількості шкіл та ПТНЗ є ганебно низьким? Чи в тому, що батьки багатьох із них не можуть найняти для своїх дітей репетиторів? Чи винуваті абітурієнти із сіл, що в багатьох випадках там репетиторів взагалі знайти не можна, або ж такими виступають ті самі вчителі, котрі мали б навчати на уроці?

Чи винуваті абітурієнти із сіл, що в багатьох випадках там репетиторів взагалі знайти не можна, або ж такими виступають ті самі вчителі, котрі мали б навчати на уроці?

Чи винуваті вони в тому, що далеко не в кожному населеному пункті навіть обласного рівня є можливість обрати профільний заклад? Але, незважаючи на це, випускники ліцеїв філологічного чи математичного профілів і шкіл, які працюють за типовим навчальним планом, отримали тести однакового рівня складності.

А чи винуваті абітурієнти і в тому, що деякі з них вимушені були добиратися до пунктів тестування 3–4 години, і що психологічно та фізіологічно складання ними тестів після таких подорожей було іншим, ніж для тих, у кого ця дорога зайняла 20–30 хвилин?

І чи винуваті абітурієнти в тому, що у більшості аудиторій через менеджерську невправність організаторів ЗНО аудіювання з іноземної мови перетворилося на посміховище, а існуюча процедура апеляції навіть позбавила їх можливості це посміховище оскаржити?

Мені жаль, що над цими та подібними питаннями організатори ЗНО не хочуть серйозно задумуватися. Натомість — ​знайшли цапів-відбувайлів. Сьогодні — ​це абітурієнти; а завтра, повернувшись із відпустки, такими стануть вчителі шкіл. Бо місцеве чиновництво через власну непрофесійність та, вибачте, недоумкуватість, почне за результатами ЗНО оцінювати якість роботи кожної школи, складати рейтинги, оголошувати стягнення й роздавати нагороди.

Хоч насправді оцінювати якість освітньої діяльності лише за результатами ЗНО — ​це настільки ж безглуздо, як і оцінювати роботу лікарні за середньою температурою хворих. Та ще й коли термометри працюють з великими погрішностями…

Ігор ЛІКАРЧУК,
екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально-методичного центру забезпечення якості освіти