Орден є, а прах княгині Ольги зник?

Псковська, але не московська

На політичному олімпі Київської Русі вона з’явилася вже повнолітньою і одразу — потенційною княгинею, адже вперше в літописах Ольгу згадують у контексті весілля з руським князем Ігорем. Де і коли народилася — все це досі залишається таємницею. Деякі дослідники вважають, що походила вона з багатого роду варягів і насправді мала скандинавське ім’я Хельга, що означає «священна». Дехто ж переконаний, що народилася дівчина у простій сім’ї у селі Вибути поблизу Пскова, тому ніде й не згадані імена її батьків–простолюдинів. До слова, таке походження княгині аж ніяким чином не споріднює її з нинішньою Росією. Псков, як і Новгород, не належали московитам до XV століття.

Приказка «Знайся кінь з конем, а віл з волом» не спрацювала

Ольга та її майбутній чоловік познайомилися не зовсім в романтичній обстановці. Ігор був на полюванні, переправлявся через річку, а перевізником якраз і виявилася його суджена, чомусь переодягнена в чоловічий одяг. Але князь здогадався, що до чого і відразу зробив їй нескромну пропозицію. Однак його чекало фіаско. Дівчина відчитала монарха: «Нехай я молода і незнатна, і одна тут, але знай: краще для мене кинутися в річку, ніж стерпіти наругу». А коли прийшов час князю шукати наречену, він і згадав норовливу, але чарівну і мудру Ольгу.

Син на чотири десятки років молодший за… самого себе?

За літописними згадками, Ігор та Ольга одружилися у 903 році. І тільки майже через чотири десятиліття, у 942-му, в них народився єдиний син — Святослав. На думку науковців, така пізня поява спадкоємця престолу малоймовірна, адже жінці на той час мало б бути 50 – 55 років. Та й за тодішньої спадкоємності влади і досить вільної язичницької сім’ї Ігор навряд чи чекав би так довго народження сина. Тож дослідники припускають, що насправді він з’явився на світ близько 910-го. Згодом Ольга стала схиляти сина, аби він охрестився, але Святослав не поділяв таких устремлінь своєї матері. Потішив її у цих прагненнях онук Володимир і таки охрестив Київську Русь.

Нехай я молода і незнатна,  і одна тут, але знай: краще для мене кинутися  в річку,  ніж стерпіти наругу.

 

Любов і помста чи літописні  вигадки її прославили?

Жіноча помста і тисячі років тому мала місце у стосунках і саме завдяки їй Ольга увійшла в історію не тільки як та, яка запровадила християнство. Якщо вірити «Повісті временних літ», то княгиня жорстоко помстилася племені древлян за те, що вбили її чоловіка Ігоря. За легендою, вони потому прийшли з проханням, аби жінка одружилася з їхнім князем Малом. Одну групу посланців ображена володарка звеліла живцем закопати в ямі прямо у своєму дворі, інших спалила в лазні, а ще п’ять тисяч нещасних за її наказом порубали під час поминальної тризни за Ігорем. А відтак Ольга ще й спалила їхню столицю Іскоростень (нині Коростень Житомирської області) та наклала на древлян важку данину. Однак все частіше дослідники твердять про значне перебільшення масштабів насправді невеликого міжплеменного конфлікту, що дійсно відбувався у Київській Русі.

Візантійське хрещення виявилося легендою

Попри усталену думку, що Ольга їздила до Константинополя, аби прийняти християнство, там вона з’явилася вже охрещеною. Докази цього, нехай і непрямі, містять візантійські протоколи з описом церемонії прийому її в імператорському палаці. Під час нього від Ольги не зажадали потрійного поклону і падіння навколішки перед троном, вона сиділа за одним столом з імператором та імператрицею. Це було б неможливо, коли б княгиня була язичницею. Не зберігали б у Софійському соборі в Константинополі золотої тарелі з християнською символікою, якби подарувала її язичниця, та й навряд чи вона могла б піднести такий дарунок. Ці факти, а також присутність у складі Ольжиного супроводу священика, дають підстави твердити, що княгиня охрестилася в Києві невдовзі перед своєю подорожжю. Ймовірно, зробила вона це приватно та ще й таємно. У Константинополі ж, можливо, благословив її патріарх — така собі легалізація причетності до християнства. Подібна акція мала б означати вже не приватний, а державний рівень прилучення Київської Русі до нової віри.

То де вона перепохована?

Ольга померла 11 (за новим стилем — 24) липня 969 року в Києві. Вона заповіла не правити тризни на її могилі. Княгиню поховали у збудованому нею дерев’яному храмі Святої Софії, що невдовзі згорів. Під час нападу монголів мощі сховали під руїнами Десятинної церкви. Одні джерела стверджують, що вони й досі там. Інші ж запевняють, що митрополит Петро Могила, відбудовуючи 1635 року невелику церкву на місці Десятинної, віднайшов останки жінки. За наказом московського синоду прах перепоховали, але місце нікому не відоме.

До речі

• На відзначення заслуг жінок у розвитку Української держави, духовному відродженні нації, вихованні дітей встановлено нагороду Президента України «Орден княгині Ольги» I, II, III ступенів. Нещодавно такий орден ІІ ступеня отримала народна художниця Волині Валентина Михальська.
• Ольга вважається покровителькою вдів і навернених християн.