«І я заглянув через дзеркало у… XІІІ століття»

Проте, друзі, насамперед повторимо це запитання, яке, судячи з відповідей, виявилося відносно легким для вас.

«Гарбуз із секретом» — 27 (2018)

Цей предмет — найчесніший «політик». Проте є ціле королівство його антиподів, що нагадує нашу Верховну Раду… Але ці інші «політики» — здебільшого для розваги. Хоча з віками люди навчились використовувати захований нами предмет і для шоу, і як ліки — сьогодні навіть є ціла терапія, і як зброю — не ставало тоді цілих підрозділів армій…

Але в побуті його функція не войовнича — просто бути голосом правди. Аби ми самі оцінили стан речей, щоб, як кажуть — і до ворожки не ходити. Бо і сучасні, й екстрасенси минулого вміли зчитувати з нього інформацію. Особливою енергетикою володіє він. Не завжди позитивною. Тому й приписували йому очі, але не дівочі, забороняли… Хоча саме жінки, згідно з різноманітними дослідженнями, частіше ним користуються.

Проте не тільки панянки, а й пани бояться, щоб із ним щось сталось. Бо, за повір’ям, прийде нещастя. А коли біда — взагалі рекомендують заховувати цей предмет. І не радять дарувати його, бо посваритеся з іменинником. А коли все ж презентуєте комусь — нехай власник подарунка заплатить вам за нього символічну ціну, тобто це буде покупка, а не презент.

На вулиці ж цей предмет споконвіку заміняла одна з природних стихій, а сьогодні це легко зробить ваша мобілка. Не всі ж його постійно носять із собою. Але ефект, звісно, буде не зовсім той…

Що ми заховали у гарбузі?

Згідно з жеребкуванням, котре провела у день свого професійного свята наш головний бухгалтер Вдовиченко Тамара Федорівна, серед 85 учасників, які надіслали правильне слово–відповідь «Дзеркало», по 100 гривень отримають двоє волинян: Михайло Стрільчук із села Чаруків Луцького району та Іван Поліковський із Деревка Любешівського району.

Але цього разу ми хочемо більше уваги приділити переможцю конкурсу історій у листах, де 150 гривень за найкращу розповідь дістануться жителю села Садів Луцького району Волинської області Леоніду Палійчуку. Пан Леонід не лише розклав по поличках наше запитання, а й написав про деякі неймовірні моменти з особистого життя. «У випадку зі мною я використовував не саме дзеркало, а скло, і побачив одну важливу подію… XІІІ століття в динамічному русі протягом 20 — 30 секунд. Після того від несподіванки я аж стрепенувся! Хоча зі мною в житті траплялося не одне диво. Був момент, коли у 1966 році на уроці фізкультури перестав відчувати ногами землю — і так тривало протягом трьох днів (тільки під час бігу!) Але я процитую вам уривок із книжки М. П. Погодіна «Проста мова про мудровані речі», написаної ще 1873 року. Вона, зокрема, розповідає про молоду дівчину О. Оленіну з дворянської родини, яка жила в ХІХ столітті і бачила з допомогою дзеркала неймовірні речі. Вперше це відбулось під час російсько-пруссько-французької війни 1806—1807 років. «…Якось в одному домі зібралося багато подруг Оленіної, котрі скаржилися на відсутність звісток про рідних та близьких, що не надходили з фронту до їхнього села. Одній із присутніх спало на думку поворожити в дзеркалі на свого брата, як це робиться на Святки. До столу сіла дочка господарів… Довго сиділа вона, не мовлячи й слова. Вже і набридати це починало присутнім. І раптом заговорила: «Ось, ось туман збігає зі скла, ось лісок, піщаний берег, ріка велика, бистра ріка! Господи, скільки народу! Все війська, табір, солдати, гармати, коні на обох берегах. Що ж це так метушаться біля підошви гори, на самому березі? Здається, всі штабні тут... А, ось відчалив човен від того берега, в ньому маленький на зріст генерал сидить: ось пліт на середині ріки, другий човен причалив, дивися!» Оленіна підійшла і стала за стільцем подруги, поглянула в дзеркало й сама побачила все це. Ось і другий генерал зійшов на пліт, він обернувся. «Государ!» — скрикнула дочка господарів і скочила, сама вражена побаченим. А було це в день підписання Тильзітського договору, зустрічі двох імператорів (Олександра І і Наполеона), про яку й думати ніхто не міг, і відбувалася вона з метою секретності вельми своєрідно — на плоту посеред ріки зійшлися два імператори, щоб поговорити без свідків… І ось — на тобі! Дівчиська підгледіли це з відстані в декілька сотень кілометрів!..»

Вражаюче! Переможців просимо надіслати на адресу редакції копії першої та другої сторінок паспорта та ідентифікаційного коду.

А нам уже час ставити нове запитання.

«Гарбуз із секретом» — 30 (2018)

«Посірілі думки наших думок плетуть собі клубочок…» От хочеться, щоб сьогодні і ваші думки, як співає чудовий український гурт «Без обмежень», посірілі трохи. Бо запитання наше «чорно-біле». Пов’язане із твариною, яка і на кольоровому фото мало відрізнятиметься від чорно-білого.

Її зображують як символ расової терпимості. Бо народжується рожево-білою, хоча з часом стає… чорно-білою. Тобто, одночасно завдяки кольорам і місцю проживання є і європейцем, і африканцем, і американцем, і азіатом…

У гарбузі знаходиться папірець, на якому написана назва країни, в якій вона тотально поширена і за вбивство якої на браконьєрів там чекає… смертна кара. Бо ще три роки тому ця тварина належала до категорії зникаючих, але тепер, слава Богу, кількість особин зросла. Як і кількість мультфільмів, фільмів та різноманітних історій про цього добряка, хоч і хижака…

Назву якої держави ми заховали у гарбузі?

Слово–відповідь треба надіслати до 29 липня тільки у вигляді sms–повідомлення на номери: 0501354776 і 0672829775 (наприклад: «Футбол», «Три богатирі», «Петро Панчук»).

Увага: з одного номера можна відправляти лише одне sms! Цей номер і братиме участь у жеребкуванні при розіграші призових 200 гривень, якщо правильних відповідей буде більше двох.

А ще спеціальний приз — 150 гривень — отримає той, хто в листі на поштову адресу (43 025, Луцьк, просп. Волі, 13) чи електронну ([email protected]) найяскравіше опише, як шукав чи шукали правильну відповідь.

До зустрічі!

Грицько ГАРБУЗ​.