«У в’язниці – не страшно, там добре годують і можна відпочити…»

– Тимчасово, на сезон, влаштувалася в магазин на Гряді, аби дома не сидіти. Але який там заробіток? Хіба на дрібні витрати. Чекаю жовтня, коли закінчиться термін депортації — а там знову гайда на Польщу. За що отримала? Звісно, за сигарети, та ще й 29 днів у їхній тюрмі відсиділа! А що було робити? Краще вже так, ніж платити

2900 злотих штрафу. Де я в нас зароблю сто злотих, тобто більш як 700 гривень за день? А в тюрмі така сума зараховувалася. Чи не страшно було? А що то є місяць? Годують добре — лежи й відпочивай. Телевізор дивилася, спілкувалася з такими, як сама. Нас поляки розуміють — добре ставляться. Скажу вам, складніше перечекати півроку (термін депортації — Авт.), щоб можна було знову нормальні гроші заробити. Не проти й на сезонні роботи — за місяць привезеш тисячу доларів. Або в будинках прибирати — не менше виходить. Воно і вдома клопоту вистачає, дитина чекає, батькам треба помагати. А чоловік? Що на нього, безробітного, дивитися… Треба самій крутитися. Питаєте, який заробіток? Купую в Україні блок цигарок за 240—260 гривень, плачу дещо українському митнику й продаю в Польщі, якщо пощастить без втрат перетнути їхню митницю, за 60 злотих — це понад 420 гривень. За поїздку виходить 400, бо більш, ніж два блоки брати не ризикую — штраф від 185 до 3700 злотих. Якщо ж сигарети вдається купити в підпільному цеху (секретів не видаю, де саме) дешевше (без акцизних марок), то й навару більше. Максимум провозила десять блоків. Ховала в сумці, під одягом на собі прикріплювала скотчем. Часто попадалася, але тоді з’являвся ще більший азарт, бо треба було компенсувати втрати. Зараз «лавочка» та прикривається, бо цигарки дорожчають і контроль більш строгий. Але однозначно заробітку буду шукати за кордоном. Зі своєю професією швачки мені дома нічого робити.

2900 злотих штрафу. Де я в нас зароблю сто злотих, тобто більш як 700 гривень за день? А в тюрмі така сума зараховувалася. Чи не страшно було? А що то є місяць? Годують добре — лежи й відпочивай. Телевізор дивилася, спілкувалася з такими, як сама. Нас поляки розуміють — добре ставляться.

На цьому питальному реченні її монолог перервався. Ледь встигла сказати «дякую», бо перед нами на світлофорі пригальмувала іномарка її знайомого — вискочила й за кілька секунд уже, жестикулюючи, розповідала щось тамтешньому водію.

Скажу чесно: доводилося червоніти, коли українські жіночки літнього віку, мало не хапаючи за поли одягу, у Грубешові біля продуктового магазину «Бєдронка» тримали в руках пачки цигарок і благально просили взяти в них товар, голосно закликаючи: «Папіроси, папіроси…»

У зведеннях Всесвітньої митної організації Україна останнім часом утримує сумне лідерство одного з головних постачальників «лівих» сигарет у сусідню країну. За оцінками польського Мінфіну, близько 40 відсотків тютюну, який підпільно завозять до Європи, — з України. Всім відомо, що на прикордонно–сигаретній «годівниці» наживаються тисячі українців — від простих «човників» із найближчих сіл до прикордонників, митників і силовиків із «дахом» у «верхах» української влади. «В долі» й господарі тютюнових фабрик, які штампують «наліво» величезні партії цигарок, і, звичайно, не платять із них податки.

Фахівці кажуть, що одним з основних методів боротьби з контрабандою є підвищення акцизу на сигарети і зростання ціни на тютюнові вироби в Україні. Інший спосіб — це посилення контролю, встановлення сучасних сканерів на кордоні, підвищення адміністративної відповідальності, можливо, кримінальної для контрабандистів та людей, які їх покривають. Але радикальних заходів ніхто поки що не вживає. Отже, виходить, такий стан справ вигідний усім.

І друге, не менш важливе. В Угоді про Асоціацію з ЄС наша держава зобов’язалася гармонізувати ставки акцизів з метою недопущення нелегальної торгівлі у Євросоюзі. Інакше перспектива членства в цій цивілізованій спільноті все більше віддаляється. То ми хочемо в Європу чи ні? Бо часто виходить, як у цій приказці: «Я за колгосп, тільки не в нашому селі…»