Мирослава БАРЧУК: «Розмови «я поза політикою» вважаю лицемірством або глупством»
Її знають як журналістку і телеведучу, котра займає активну проукраїнську позицію. А публікації на сторінці у «Фейсбук» свідчать, що ця жінка дуже вболіває за те, щоб українці жили без війни і пишалися своєю країною. 22 липня Мирослава Барчук (на фото), нині телеведуча каналу «Еспресо-ТБ», відзначає 50-ліття, і ми скористалися цим інформаційним приводом, щоб познайомити її з читачами «Цікавої газети на вихідні»
— Пані Мирославо, ви можете уявити себе поза політикою?
— Взагалі ніхто серед нас не живе поза політикою. Розмови «не цікавлюсь політикою», «я поза політикою», чесно кажучи, вважаю лицемірством або глупством. Ми не можемо зараз дозволити собі бути поза політикою, бо в країні йде війна. Кожен наш вибір, кожна позиція — це політика.
— Нині обгрунтовано популярна тема медіаграмотності: чимало ЗМІ тільки називаються українськими, між тим, звичайній людині складно розібратися у хитросплетіннях інформаційної війни проти України і в Україні. Дуже важко зрозуміти, яке повідомлення брехливе, яке є наслідком міжусобиці в державі, а яке створене, щоб задурманити мозок абсолютно другорядними речами. Як же розібратися, як робите це ви?
— Я принципово не раджу вірити таким «продуктам» ЗМІ:
1. Програмам, у яких на серйозних темах роблять шоу і заради рейтингів розколюють країну.
2. Де антиукраїнська (антидержавна) точка зору подається як альтернативна думка. Скажімо, запрошення в ефір політиків із кола Януковича, включення з Москви Андрія Портнова…
3. Програмам, які вкидають в суспільну свідомість пропагандистські кремлівські штампи (наприклад: «війна вигідна українським олігархам», «ворог не в Кремлі, а на Банковій», «Порошенко наживається на війні» і так далі). Це маркер, який повинен насторожувати.
Мені пощастило знати Євгена Сверстюка двадцять років. У моєму житті не було світліших людей.
— В одному з інтерв’ю ви сказали, що схиляєтеся перед Євгеном Сверстюком. Ми, волиняни, дуже пишаємося, що цей великий українець родом із нашого краю. Що з того, про що ви з ним говорили, мусять знати і пам’ятати люди?
— Мені пощастило знати пана Євгена двадцять років. У моєму житті не було світліших особистостей. Він один із тих «китів», на яких спираєшся, коли втрачаєш віру в людей і світ. Він умів слухати. Дуже уважно, якось делікатно і з інтересом навіть молодших від себе. Тому я досі шкодую, що в останнє наше спільне Різдво ми його так мало слухали, а більше говорили самі. Якраз під час Майдану. Ми зібралися в нас у помешканні великою компанією: були Євген Олександрович з пані Лілею, Марійка Бурмака, Марія Стеф’юк, гурт «Гуляйгород», правозахисниця і перекладачка Мрідула Ґош. Колядували цілий вечір. Це було 7 січня 2014 року. До масових розстрілів на Інститутській лишалося два тижні, і у всіх було дуже тривожне передчуття. І ось мені запам’ятався важливий епізод, який я пригадала зараз, коли ви запитали про розмови з ним. Того вечора ми поцікавилися у Євгена Олександровича, чи у 1972-му було страшніше, ніж зараз? Пан Євген усміхнувся, як умів тільки він, і відповів, що нема ніякого порівняння, звичайно, тоді було страшніше і безпросвітніше. Бо найстрашніше — це, власне, безнадія. В його устах це було дуже-дуже вагомо.
Досьє:
Мирослава БАРЧУК — киянка. Зростала в акторській родині (її мама — Неоніла Крюкова, народна артистка України, Герой України).
Закінчила факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У середині 1990-х працювала кореспондентом «Радіо Свобода» у Північній Америці та перекладачем в Канаді. Згодом — на телеканалі «1+1». У 2001–2005 роках — редактор журналу Welcome to Ukraine. Потому близько семи літ була редактором і ведучою на «5 каналі».
Мирослава Барчук — серед журналістів, які виступили за створення руху «Стоп — цензурі!». Із 2013 року — ведуча програм Homo Sapiens, «Окрема думка» на каналі ТВі. З квітня 2016-го — ведуча вечірнього ефіру телеканалу «Еспресо-ТБ».
Пряма мова
«Усе те, що ми дивимося, і є наше обличчя»
Мирослава Барчук в інтерв’ю «Україні молодій» проникливо описала вплив телебачення на глядачів:
«Усе те, що ми дивимося, і є наше обличчя. Верстка теленовин сьогодні має такий вигляд: п’ять повідомлень про катастрофи, вбивства, загибель людей, три — про політику, і останнє — позитивчик: у зоопарку пандочка народила панденя. З одного боку, на «жовтизну» дійсно є попит і такі новини дають рейтинг, а з іншого — така підбірка характерна для бідних авторитарних чи напівавторитарних країн: дякуйте Богу, що ви живі. Цільовою аудиторією більшості рейтингових розважальних телевізійних шоу, реаліті є люди з найменшим рівнем достатку, освіти, амбіцій. Орієнтація на них, я думаю, помалу вестиме до занепаду телебачення як такого».
