Дезік і Циган перед стартом.
Спочатку в космосі пролунало: «Гав–Гав!»
Ще до появи ракет люди мріяли побувати на далеких планетах. Час проходив — літальні апарати піднімалися все вище і вище. Але без пілотів. І якби не брати наші менші, хто знає, коли б відбувся запуск корабля «Восток» із Юрієм Гагаріним на борту
22 липня 1951 року ввійшло в історію як перший собачий старт. Дворняжки Дезік і Циган витримали його і довели, що на ракетах можуть літати істоти. Поєднуючи успіхи та невдачі, собаки торували шлях до зірок, але історія їхніх польотів розпочинається трохи раніше.
Наприкінці 1947–го творець вітчизняної космонавтики Сергій Павлович Корольов поставив завдання — на орбіту повинен вирушити корабель із пілотом. Однак перед цим потрібно було провести багато медичних досліджень — ніхто не знав, як невагомість і перевантаження впливають на організм. Та й технічну реалізацію проекту уявляли досить розпливчасто.
Для розв’язання цих завдань у ролі піддослідних вибрали собак. Було сформовано загін «перших космонавтів» — 32 безпритульні пси, зібрані по московських закутках. Дворняг обрали через їхню здатність швидко пристосовуватися до нових умов життя. Піддослідні проходили повний комплекс випробувань: центрифугу, вібростенд та барокамеру. Їх вчили не лякатися незнайомих звуків, тісного спорядження, закріплених на тілі датчиків. До літа 1951 року було підготовлено 14 тварин, які за результатами тренувань мали індивідуальні рейтинги. Обрали двох найкращих — Дезіка та Цигана — героїв першого собачого старту. Ракета Р‑1Б піднялася на висоту 87 кілометрів, від неї відділилася герметична кабіна із собаками, яка приземлилася на парашуті. Ретельний огляд чотирилапих підтвердив — вони абсолютно здорові. Але за тиждень Дезік загинув — під час наступних випробувань не розкрився парашут. Так було розпочато сумний список жертв космосу. Група вчених — організаторів польоту — отримала Сталінську премію, а світ дізнався про подію лише 18 вересня 1991 року — настільки секретним був проект!
Загалом під час першої серії запусків — на висоту до 100 кілометрів — у космосі побувало 7 собачок. 4 з них — загинули. Причини невдач ретельно аналізували і в конструкцію апаратів вносили зміни.
4 жовтня 1957–го на орбіту було виведено перший штучний супутник Землі. Окрилений цією подією тодішній керівник країни Микита Хрущов вимагав, щоб до 40–ї річниці революції було запущено ще один об’єкт. Сергій Корольов вирішив, що цього разу на його борту буде перебувати чотирилапий космонавт. Усі розуміли це — квиток в один кінець — і собака приречена на загибель. З 10 кандидатур обрали Альбіну, Лайку та Муху. А вже з них найпідготовленішою визнали Лайку.
Стрілка двічі народжувала цуциків, які користувалися фантастичною популярністю. Одного з них — Пушинку — Хрущов навіть подарував Жаклін Кеннеді.
3 листопада 1957 року з космодрому Байконур стартувала ракета, на борту якої був «Супутник‑2». А в одному з його відсіків — собака. Це був перший розсекречений старт — фото Лайки обійшли сторінки газет світу. The New York Times вийшла із заголовком на першій шпальті — «Найкудлатіший, найсамотніший і найнещасніший у світі собака». Повідомляли, що Лайка з максимальним комфортом пробуде на орбіті 7 днів, після чого її безболісно присиплять. Однак експеримент виявився трагічно коротким. Системи життєзабезпечення не справилися з перегрівом корпусу і на 4–му витку, дані від «собаконавта» перестали надходити. Згодом дослідники встановили, що Лайка загинула ще раніше — на 5–7 годині польоту. Розповісти про це — означало визнати провал експерименту, тож газети і радіо ще тиждень повідомляли про стан уже мертвої собаки. Світ цей політ сприйняв неоднозначно — Хрущова називали варваром і живодером. Водночас приходили сотні листів із пропозицією присвоїти тварині посмертно звання Героя Радянського Союзу. На честь неї ставили пам’ятники, випускали поштові марки, виготовили цигарки та шоколадні цукерки «Лайка».
На початку 1960–х апарат «Восток» був готовий і розпочалися нові експерименти. 28 липня 1960 року в космос летять Лисичка і Чайка. Собаки гинуть від вибуху ракети на старті — інженери починають розробляти аварійну систему порятунку на попередніх етапах запуску. 1 грудня 1960–го — в космосі вже добу Мушка та Бджілка. Політ нормальний, приходить імпульс–команда повертатися, однак через збій апарат летить у бік Юпітера. Після цього Корольов дає завдання розробити систему автоматичного спуску жилого відсіку. Трапляється ще декілька інцидентів — після кожного з них конструкція «Востока» вдосконалюється.
Під час цієї серії запусків двом «песонавтам» пощастило найбільше. Білка та Стрілка стали справжніми зірками. Їхній політ відбувся 19 серпня 1960 року. Для спостереження за собаками вперше використовувалися телекамери. Політ тривав 25 годин — за цей час корабель здійснив 17 повних витків навколо Землі. Після 4–го Білка стала дуже неспокійною. Саме її поведінка і визначила, що перший політ людини буде обмежений лише одним витком на орбіті. Після вдалої посадки в космосі Білка та Стрілка більше не були. Натомість відвідували всі офіційні заходи та дитячі ялинки. Стрілка двічі народжувала цуциків, які користувалися фантастичною популярністю. Одного з них — Пушинку — Хрущов навіть подарував Жаклін Кеннеді.
У березні 1961–го запускається нова модифікація корабля — «Восток‑3». 9 березня Чорнушка та 25 березня Зірочка успішно відтворюють модель польоту людини — виток навколо Землі та повернення. Із собаками літали миші, морські свинки та Іван Іванович — так жартома називали манекен космонавта. А Зірочку, до речі, насправді звали Удача, однак через забобони її ім’я вирішили змінити. Все проходить успішно. І до легендарних слів «Поїхали», залишається 18 днів.
…Важко переоцінити внесок у справі підкорення космосу, який зробили чотирилапі. Мабуть, не випадково розповідають історію про те, як на одному з бенкетів уже всесвітньо відомий герой Юрій Гагарін сказав: «До цього часу не розумію, хто я — перша людина чи остання собака».
