В одну труну поклали маму та її ненароджену п’яту дитину…

Марина Захарчук із села Тинне Сарненського району цього вересня мала б святкувати 36-й рік народження. П’яту дитину, донечку, родина Захарчуків чекала на початку липня. Марина вибирала ім’я для немовляти й оскільки не прогнозувала, що пологи будуть складними, збиралася, як і раніше, народжувати у Сарнах.

Біди не чекав ніхто. Чоловік Марини — Анатолій — був у Києві на роботі. Ввечері 6 липня він ще розмовляв із дружиною, вона розповідала, що готується до пологів, а 7 липня зранку родину сповістили про смерть породіллі та ненародженого немовляти.

Що трапилося за кілька годин у пологовому будинку Сарн, залишається загадкою. Лікарі заявили поліції, що 35-річна вагітна мала проблеми із серцем і її попереджували — народжувати небезпечно. Проте рідні заперечують, що жінка була хворою. Розповідають, що вона ніколи не нарікала на проблеми із серцем чи тиском. Та й після смерті Марини у всіх виникло логічне запитання: чому її, якщо народжувати було небезпечно, не відправили у спеціалізований перинатальний центр у Рівному?

Окрім того, у Тинному, де всі всіх знають, досі не можуть отямитися від пережитого горя та того, що мертву донечку Марини діставали не лікарі, а патологоанатоми. Чому не врятували ні немовля, ні маму — та й чи рятували взагалі — нині з’ясовує слідство. Правоохоронці відкрили кримінальне провадження за статтею 140 Кримінального кодексу (неналежне виконання службових обов’язків), проте розслідування таких злочинів триває роками.

Говорити про трагедію Анатолію Захарчуку важко:

— У вівторок, 3 липня, Марину поклали у пологовий. Наступного дня їй дали якусь таблетку, щоб викликати пологи. Телефонував часто, запитував — ну, що там? А вона: нема нічого, послухають, подивляться і кажуть, що будемо чекати. У п’ятницю, 6 липня, ввечері, коли телефонував, то вона сказала, що вже почалися перейми. Перепитав, чи попередила чергових лікарів. Дружина підтвердила. Сказав, що вже сам не дзвонитиму — нехай набере після пологів. А вранці мені мати зателефонувала і сказала, що Марина померла… Не повірив, думав, якась помилка. Подзвонив до родичів і попросив їх з’їздити у пологовий, щоб переконатися, що це неправда…

Думаю, що лікарі пологового тієї ночі просто не бачили, що відбувається з Мариною. Якби були біля неї, то хоча б дитину врятували. Донечку Марина навіть переносила кілька днів, вона була здоровою, жодних відхилень не фіксували.

За словами Анатолія, ні з ним, ні з рідними за більш як тиждень після трагедії не спілкувалися ні лікарі, ні поліція. Родина шукає тих, хто був із Мариною у пологовому і міг бачити, що сталося вночі із шостого на сьоме липня.

— Мені розказали, що намагаються вину перекласти на нашого педіатра, бо вона начебто якісь дані неправильні у картку внесла і неправильно прочитала кардіограму серця, — продовжує Анатолій. — Але я не бачу жодної її вини. Вона дуже хороша лікарка, не потрібно її ганьбити. У Марини не було проблем із серцем та тиском, ми ж прожили 16 років — я б точно знав, якби дружина була хворою. Коли їздили з коханою на консультації, медики їй говорили, що навіть не кесаритимуть, бо народить сама. Думаю, що лікарі пологового тієї ночі просто не бачили, що відбувається з Мариною. Якби були біля неї, то хоча б дитину врятували. Донечку Марина навіть переносила кілька днів, вона була здоровою, жодних відхилень не фіксували… Навіть не знаю, що думати… Ніхто мені не зателефонував навіть поспівчувати, не те щоб розповісти, що трапилося.

Четверо діток Захарчуків важко переживають втрату мами. Найстаршій донечці Лілі — 15 років, найменший Марко піде до другого класу. Він найбільше допитується, де мама.

— Так само і середня донечка Поліна все питає, — з болем каже Анатолій. — Старший син Стас поїхав з кумами у Карпати — забрали, аби трохи його розрадити. Старша донька тримається… Чотирьох дітей називав я, а п’ятій хотів, щоб ім’я дала Марина… Не встигла… Надією дитятко назвала донечка Ліля… Дружина у мене була неймовірною! Мені так далеко до неї… Вона не мала недоліків. Перед тим, як іти в декрет, навчалася на швачку. Їздила на курси і вставала якомога раніше, щоб дітям свіженьке приготувати.

Головний лікар Сарненської центральної районної лікарні Василь Іванюк не вірить, що лікарі допустили помилку. Каже, що пацієнтка була у групі ризику. Коментувати ситуацію не хоче, журналістам лише коротко зазначив: «Судово–медичний експерт підтвердив, що летальний випадок не пов’язаний із гінекологічними моментами. У жінки були супутні патології, які на це вплинули».

Марину з її ненародженою донечкою похоронили у Тинному. Жінку з дитиною поклали в одну труну. Вбитий горем чоловік не вірить, що його дружину та доньку не можна було врятувати. Він уже написав заяву до поліції та збирається судитися з лікарями.

Левко ЗАБРІДНИЙ.