Будьте обережні – сир у мишоловці
Я поверталася з роботи, заглиблена у свої думки. Тому, коли зненацька пролунав телефонний дзвінок, кілька секунд не могла усвідомити інформацію, яку доносив мені прокурений чоловічий голос
Мужчина назвався працівником банку. Майже одразу здивувало, що він розмовляв російською мовою (до цього дзвінки з фінустанов чула лише українською). Збентежило й те, що він не поцікався, як до мене звертатися. І ще цей дивний голос... Зазвичай банківські працівники мають приємні шовкові голоси, як, зрештою, того й вимагає робота з клієнтами.
Та й перше його запитання було досить дивним: чи користуюся я пластиковою карткою? Автоматично відповіла ствердно. На це прозвучало інше: чи зараз вона зі мною? Все ще не позбувшись думок про власні проблеми, знову відповіла: «Так». Голос радісно повідомив, що на мою картку надійшли кошти. Сума – півтори тисячі гривень. Я мовчала, осмислюючи інформацію. На тому кінці подумали, що мені мову відняло з радості.
– Ви можете отримати ці гроші просто зараз, якщо підійдете до найближчого банкомата. Скажіть нам, через скільки хвилин ви там будете, і ми вам зателефонуємо й допоможемо одержати кошти.
«Стоп, стоп, – застеріг мозок. – Якщо на мою картку надійшли гроші, то навіщо мені чиясь допомога в отриманні?»
Коли хтось каже, що хоче збагатити тебе, то насправді він робить це для себе.
– Від кого кошти? – запитую.
– Від держави! – в трубці вже почали нервувати.
– Залиште собі на морозиво.
– Якщо ви відмовляєтеся одержати гроші, вашу картку буде заблоковано на 24 дні, – спробували налякати.
На таку нісенітницю я й відповідати не стала. Звичайно ж, мою картку не заблокували.
Хочеться, щоб ця історія допомогла читачам зрозуміти мудрі слова моєї, на жаль, уже покійної мами: «Коли хтось каже, що хоче збагатити тебе, то насправді він робить це для себе».
Тож хай випадок зі мною служить нагадуванням, що безплатний сир буває тільки в мишоловці. Не будьте ж нерозумними мишами!
P. S. Невдовзі телефонує сусідка. Розказує, що сьогодні серед ночі передзвонили і голосом, схожим на голос її сина, просили про допомогу, бо попав «із травкою» у поліцію. Треба 20 тисяч. «А в мене на картці було тільки 10. Вдягаюся бігти до банкомата, щоб переслати першу частину, думаю, в кого б позичити решту... І раптом звертаю увагу на синові кросівки біля дверей. Стоп! Влітаю у його кімнату – а він спить собі на ліжку. Ото дурна баба, ледь не віддала всі гроші!»
Михайлина ОЛЕКСАНДРУК
м. Луцьк.
