Як «божевільний німець» посадив літак на Красній площі

Грізну Радянську Армію перетворив на анекдот

Молодість та ідеалізм — ​ось що, за словами Руста, штовхнуло його на небезпечну авантюру. Зараз йому 50 років, і він сам дивується собі тодішньому. «Це був безвідповідальний вчинок, — ​каже німець. — ​Я точно не став би це повторювати і назвав би свої тодішні плани нереалістичними».

Після приземлення Матіас накатом доїхав до знаменитого собору Василя Блаженного.

Але це зараз, а тоді… Пригадуєте початок ери Горбачова? Потепління у стосунках із Заходом, переговори з Рейганом, роззброєння… Ось і Матіас вирішив включитись у боротьбу за мир, побудувавши символічний міст між Сходом і Заходом. Хоча шанси вижити під час польоту навіть він сам розцінював як 50 на 50. Але хіба цього недостатньо у 18 років?

 Звісно, радянські генерали стверджували, що вчинок Матіаса — ​це не акція одинака-ідеаліста, а дуже добре спланована провокація західних спецслужб. А що вони ще могли говорити, якщо після появи у центрі Москви «ворожого» літака ці генерали стали в СРСР героями анекдотів, а Красна площа отримала нову назву — ​«Шереметьєво 3»? Ходив, наприклад, такий анекдот: один із лейтенантів-льотчиків просить біля Кремля в іншого закурити. Той відповідає: «Ти що? На аеродромі не курять!»

Орієнтир — ​залізниця Ленінград — ​Москва

До наслідків, які мала витівка молодого жителя ФРН для цілого Радянського Союзу, ми ще повернемось. Але спочатку давайте простежимо маршрут, яким Матіас Руст дістався до столиці російської радянської імперії. Отже, на літаку «Цессна 172 «Скайхок» він вилетів із німецького Гамбурга і спочатку подався до Ісландії, відвідавши там місце, де раніше зустрічались Горбачов із Рейганом. Потім через Норвегію перелетів до столиці Фінляндії Гельсінкі, звідки до берегів радянської Естонії — ​якихось 90 кілометрів.

Зверху летіли великі пасажирські лайнери, а внизу під ними, на малій висоті — ​18-річний Матіас на своєму «кукурузнику».

Цим хлопець і скористався. Він вилетів із Гельсінкі нібито до Стокгольма, але в якийсь момент вимкнув усі засоби зв’язку і різко повернув — ​якраз у тому місці, де проходив повітряний коридор на Москву. Зверху летіли великі пасажирські лайнери, а внизу під ними, на малій висоті — ​18-річний Матіас на своєму «кукурузнику». Та вже за лічені хвилини молодого пілота кинуло у піт — ​біля нього пронеслись два радянські винищувачі. Його засікли! «Літак пройшов від мене зліва, і так близько, що я міг роздивитися двох пілотів, які сиділи в кабіні, і, звичайно ж, я побачив червону зірку на крилі літака», — ​згадував Матіас Руст.

Але радянські військові не отримали ніяких команд і… просто повернулись на аеродром. А Матіас продовжив політ. Його літак без дозаправки міг подолати 1500 кілометрів — ​більш ніж достатньо, щоб долетіти до кремлівських башт. Каже, що орієнтиром для нього були озера та залізниця Ленінград — ​Москва.

Очевидно, Матіасу просто неймовірно щастило через недогляд та халатність військових і небажання брати на себе відповідальність.

Його бачили на радарах військові, але ніяких радикальних дій не вчиняли. За словами маршала Радянського Союзу Дмитра Язова, це нібито сталось тому, що після історії зі збитим південнокорейським лайнером підрозділи ППО отримали розпорядження не атакувати цивільні літаки. Нагадаємо, що у 1983 році радянські військові розстріляли пасажирський літак Південної Кореї. В результаті загинуло 269 пасажирів.

Та, очевидно, Матіасу просто неймовірно щастило через недогляд та халатність військових і небажання брати на себе відповідальність. Так, під Псковом відбувались військові навчання, і його літаку помилково присвоїли ознаку «свій». У зоні відповідальності іншого підрозділу багато вертольотів шукали літак, який зазнав катастрофи, і «Цессну» прийняли за одного з пошуковиків, а в зоні відповідальності Московського округу його вважали не порушником кордону, а радянським легким літаком, який збився з курсу.

Та якщо в СРСР не особливо переймались тим, що якийсь літачок повільно, але впевнено чеше у бік Москви, то у Фінляндії занепокоїлись: куди він зник? Рятувальники виявили у Фінській затоці велику масну пляму і вирішили, що літак Матіаса зазнав катастрофи. На місце події прибули водолази і стали досліджувати дно.

Коли ж уже згодом рятувальники дізнались про вибрик молодого німця, що пошив їх у дурні, то виставили йому рахунок на 120 тисяч доларів, витрачених на пошукову операцію. Але як тільки порушник у радянському суді заявив, що «чудив» «заради миру на землі», то позов відкликали.

Ото «подарунок» прикордонникам у їхній день!

…Вечоріло, коли 28 травня 1987 року над центром Москви з’явився легкий літак. Радянські прикордонники якраз займали столики в ресторанах, відзначаючи цього дня своє професійне свято. Матіас теж шукав вільне місце — ​він хотів сісти на Красній площі. Але це було неможливо, бо там постійно перебували люди. Тоді пілот прийняв рішення сідати на Великий Москворецький міст, скориставшись роботою світлофорів. У момент заходу на посадку шасі його літака відділяли від дахів машин навіть не метри, а сантиметри! Та все закінчилось добре, і після приземлення Матіас накатом доїхав до знаменитого собору Василя Блаженного. Вийшов з кабіни і ще добру годину роздавав автографи як «посланець миру». А потім його заарештували.

Матіас накатом доїхав до знаменитого собору Василя Блаженного. Вийшов з кабіни і ще добру годину роздавав автографи як «посланець миру»

4 вересня Руста засудили до чотирьох років позбавлення волі. Ув’язнення він відбував у Лефортовській тюрмі в Москві. Казав, що сидіти було доволі комфортно — ​до іноземця ставились добре. Його співкамерниками були не вбивці та гвалтівники, а спекулянти. Але провів за гратами німець лише 432 дні. 3 серпня 1988 року він повернувся додому після того, як Голова Президії Верховної Ради СРСР Андрій Громико підписав указ про амністію.

Та авантюрна жилка в характері Матіаса Руста ще не раз давала про себе знати. Після повернення до Німеччини у нього забрали ліцензію пілота. А в 1991 році він знову потрапив за грати — ​вдарив ножем дівчину, яка не захотіла з ним зустрічатись. Отримав 4 роки тюрми, проте відсидів лише 15 місяців. Потім довго жив на Трінідаді (острови в Карибському морі), а тоді перебрався до Індії, де одружився з Гітою — ​донькою багатого торговця чаєм. Повернувся з нею до Німеччини. Заробляв грою в покер, викладанням йоги, працював у банку. А в 2012-му, до 25-річчя знаменитого перельоту, видав мемуари.

Його літак зберігся. До  2008 року ним володів якийсь японський бізнесмен, поки його не викупив Німецький технічний університет. Зараз легендарна «Цессна» виставлена у фойє навчального закладу.

Чистки по-сталінськи

У СРСР «прорив» Матіаса Руста до Москви повважали дуже принизливим. В умовах холодної війни із Заходом це було серйозним проколом.

Після інциденту в армії розпочались радикальні зміни, масштаб яких деякі спеціалісти прирівнювали до сталінських чисток 1937 року. Фактично миттєво звільнили міністра оборони Сергія Соколова та командувача ППО Олександра Колдунова. І перший, і другий, до речі, вважалися політичними супротивниками Михайла Горбачова. Протягом наступних кількох місяців із посад було усунуто ще близько 150 високих військових чинів.

Свій «скромний» внесок у проведення Горбачовим реформ підкреслює і сам Руст. «Мій переліт був корисний лише тим, що допоміг Горбачову швидко прибрати з політичної сцени супротивників-генералів і дати хід своїй політиці», — ​стверджує він.

І має рацію.