«Якщо народ буде категорично проти, владі не вдасться нав’язати людям те, чого вони не сприймають»

«Не лише парламентський рейтинг падає, а й урядовий та президентський»

— Як свідчать соцопитування, Верховна Рада стрімко втрачає довіру народу. Сьогодні вона менша, ніж до Кабміну та до глави держави. Чим це можна пояснити?

— Немає сенсу заперечувати очевидного: рейтинг парламенту дійсно низький, але треба говорити і про причини цього явища. По-перше, я би не відділяла Раду від системи влади загалом, тому що робота законодавчої гілки тісно пов’язана з президентською вертикаллю, урядом, місцевою виконавчою владою. По-друге, діяльність парламенту постійно контролює Президент — ​без погодження із Банковою жоден законопроект не вноситься в сесійну залу. Які б не були гарні депутатські ініціативи, якщо вони не скоординовані з Адміністрацією Президента і Кабміном, успішний розгляд в парламентській залі нереальний. Безперечно, багато кому вигідно перекласти весь негатив на депутатів, лишаючи при цьому «білими і пухнастими» інші гілки влади. Але у нас загальна криза влади і відповідати за неї мають усі, хто до цього причетний.

— Ірино Мирославівно, і все ж – що найбільше запам’яталося за другий рік роботи у парламенті?

— Із позитивних моментів — ​голосуванням за Антикорупційний суд, законами про трансплантологію, про пільги учасникам АТО, постановою щодо відзначення 150-ліття від дня народження Лесі Українки. Натомість негативу було значно більше. Чого варті лише два законопроекти, прийняті під кінець восьмої сесії, — ​про єдине митне вікно та так звані «євробляхи». Перший мав би зробити митні надходження більш прозорими, але в останній момент до нього внесли правки, що дають можливість відшкодовувати 30 відсотків з державного бюджету виробникам … вагонів-зерновозів! Запитаєте, яке відношення мають вагони до єдиного митного вікна? Та ніякого, просто це комусь дуже потрібно. Але такі речі постійно відбуваються у Верховній Раді — ​поєднання непоєднуваного заради того, щоб великі гроші з бюджету пішли комусь у кишеню.

Фермери на Львівщині об’єдналися в кооперативи і здають молоко по 8 гривень, а в нас — ​3,40. Якщо й надалі сидітимемо, склавши руки, доведеться вирізати худобу.

— А як оціните проекти депутатки Южаніної щодо «євроблях»?

— Я не голосувала за них, бо це не те, що потрібно людям і державі. Депутати від «УКРОПу» ще торік зареєстрували свій варіант, але в сесійну залу він, як і багато інших, не потрапив. Працюючи над ним, ми консультувалися з експертами-економістами, представниками громадського середовища. Вони, до речі, публічно прокоментували, які небезпеки містять законопроекти Южаніної. Отже, перший ризик — ​вони дають «зелене світло» елітним автомобілям 2–4 років, оскільки їхнє розмитнення стає невисоким — ​1000–2000 доларів. Натомість для бюджетних машин, якими їздять прості люди (а це експлуатація в межах 10 років), розмитнення обійдеться у 2,500–3000 доларів. Другий — ​відкривається шлюз для російських автомобілів. Третій — ​акциз на автівки. Тому ми в 14-денний термін зареєстрували правки, в яких пропонуємо встановити цілковиту заборону на ввезення автомобілів із країни-агресора, скасувати «Євро 5» для всього «беушного» транспорту, відмінити акциз і тимчасово — ​сплату ПДВ, плюс впровадити фіксоване мито у 500 євро.

«Які проблеми в наших людей, знаю з перших уст, бо побувала майже в усіх селах округу»

— Від народного депутата виборці чекають вирішення соціально-економічних питань округу. Що вдалося зробити цього року?

— Загалом за час мого депутатства 23-й округ отримав майже 47 мільйонів гривень (понад 43,2 мільйона із фонду соціально-економічного розвитку та 3,1 мільйона гривень на природоохоронні заходи). Останній транш — ​5 мільйонів на школи, лікарні, будинки культури. Цього разу найбільше коштів надійшло у Маневицький район. Крім «соцеконому», шукаємо можливості залучати гроші з Мінекологіїї, Культурного фонду України. Позитивний приклад залучення коштів продемонструвала Прилісненська ОТГ. Вона подала документи і увійшла до переліку 25 громад (це на всю Україну) на соціальний автомобіль для перевезення неповносправних, і незабаром його отримає. Зараз я співпрацюю з урядом Німеччини, який має програми розвитку агросектору в Україні. Із 2019 року у них починається нова трирічна сесія. Хочу, щоб такі проекти були реалізовані і на 23-му окрузі.

Для мене цей рік дуже активний. Інтенсивно працювали над законопроектами в підкомітеті, який я очолюю, зокрема над професійною освітою, фаховою передвищою, позашкільною. Щодо законопроектів, ініційованих мною і поданих спільно з колегами партії «УКРОП», то їх більше 50, і стосувалися вони питань пенсійного забезпечення, зарплат освітянам, «євроблях», соціальних гарантій чорнобильцям, ОТГ та ін. Провела кілька десятків виїзних прийомів на окрузі. Майже в усіх селах побувала, поспілкувалася з людьми. Які проблеми у людей, знаю з перших уст. Деколи чую дивне: це ж не законодавча робота, чого їздити?! Але міцно стою на позиції — ​лише реальне знання життя і жива розмова не дозволять збитися на манівці, «забронзовіти» як чимало депутатів.

— У 2018 році мали вступити в дію вимоги ЄС щодо якості молока, згідно з якими продукцію селян уже не прийматимуть на переробку, оскільки її клас оцінюється як другий. Для волинян, котрі живуть від продажу молокопродуктів, це катастрофа.

— Нові державні стандарти мали вступити в дію з 1 липня, але хочу повідомити, що це відтерміновується до 1 січня 2020 року, а загалом перехідний період триватиме до 2022-го. Після цього молоко від людей прийматимуть тільки на технічні потреби. Проблема в тому, що воно не відповідає сучасним нормам харчової промисловості (кислотність, бактеріальний фон), і тому мало коштує. Вихід із ситуації полягає в тому, щоб зробити молоко 2-го сорту 1 м. Для цього потрібне відповідне холодильне обладнання і тара. Фермери Львівської області у рамках канадсько-українського проекту вже придбали необхідне обладнання, об’єднавшись у кооператив. Це дало їм ціну молока у 8 гривень (у нас 3,40)! Наші селяни мають півтора року. Місцевим громадам і на Волині слід спільно вирішити, чи потрібні їм такі кооперативи, чи вони просто вирізатимуть худобу (до речі, поголів’я корів постійно зменшується в рази)? Чинна влада у свою чергу зобов’язана подбати про українського селянина, про малого і середнього виробника, передбачити фінансування для таких об’єднань (не один мільярд, як є зараз, а значно більше).

«Не дозволили замінити у шкільних підручниках поняття «батьки» на «рідні»

— Уже з 1 вересня в Україні стартує освітній формат «Нова школа». Держава на його реалізацію виділила лише мільярд гривень. Чи означає це, що реформу освіти також перекладуть на місцеві бюджети, а можливо, й на батьківські плечі?

— Безумовно, виділених урядом коштів мало, бо арифметика проста — ​кількість перших класів треба помножити на 200 000 гривень — ​вартість одного кабінету. Тому з самого початку було ясно, що місцевій владі доведеться долучатися до співфінансування. Але якщо для Києва, Дніпра, Харкова це не проблема, то для волинських сіл такі суми не підйомні. Крім того, гроші надходять із запізненням. Наша область їх тільки нещодавно отримала, зараз відбуваються тендери. Відтак реальною є загроза, що до 1 вересня школи не встигнуть придбати обладнання, не буде надруковано всіх підручників. Хоча з приводу першокласників міністр освіти Лілія Гриневич запевнила: вони матимуть усі необхідні книжки.

— Серед шести волинських нардепів тільки ви підтримали закон про посилення заходів щодо злісних неплатників аліментів. Вас до цього спонукала жіноча солідарність?

— Я голосувала за цей закон, тому що він захищає інтереси дітей, які мають бути дотримані в неповних сім’ях. Діти не повинні страждати від того, що батьки (як тато, так і мама) поводяться нечесно. У законі прописані важливі норми, тому я підтримала його. Незважаючи на скандальну правку, яка невідомо як з’явилася в цьому законі про аліменти: це правка, що скасовувала мито на ввіз товарів для… відновлювальної енергетики. Я не жартую. Йдеться про 3 мільярди гривень, які в підсумку недоотримає бюджет України, натомість ці кошти підуть в кишеню Ріната Ахметова. Отакі чудеса відбуваються у Верховній Раді.

— Усі ми хочемо європейських стандартів життя, але разом із ними в країну приходить пропаганда неприйнятних для нас явищ — ​гомосексуалізму, одностатевих шлюбів. Як бореться із ними депутат Верховної Ради Ірина Констанкевич?

— Я чітко розділяю приватне життя, в яке не варто втручатися, і публічну площину. Коли огидні аморальні речі претендують на те, аби стати нормою, з цим треба боротися. Для мене неприпустимо, щоб у підручниках вилучали поняття «батьки, батько» та замінювали його на «рідних» і так далі. Комітет з питань науки та освіти, де я очолюю один із підкомітетів, рішуче виступив проти псевдоновацій в шкільних підручниках. Я категорична: ми повинні послідовно захищати власні цінності, моральні норми, які тривалий час формувалися нашим народом, виставляти запобіжники проти засилля «чужого» – посилити виховну роботу у школі, популяризувати сімейні та родинні традиції на телебаченні та в пресі. Якщо народ буде категорично проти, владі не вдасться нав’язати людям те, чого вони не сприймають.

Бліц-опитування

«І хоч без вугрів — ​ніяк, «на ура» ідуть вишиванки від «Едельвіки»

З ким востаннє ви обнімалися при зустрічі на східцях Верховної Ради?

З Ольгою Богомолець. Привітала її із захистом дисертації про домашні ікони.

Чи обмінюєтеся у парламенті книжками?

Так, із колегами-філологами, депутатом Валентином Дідичем… Книголюбів, на щастя, поруч чимало.

Скільки суконь у шафі вашого робочого кабінету?

В кабінеті одяг не зберігаю. А загалом суконь цілком вистачає, щоб відповідати вимогам ділового стилю.

Які дари нашого краю возите на презенти до Києва: вугрі, гриби, цукерки «Волинські солодощі»?

Інколи частую волинськими «спеціалітетами»: вугрями, медом, грибами, поліською ковбасою. Найбільше люблю дарувати вироби «Едельвіки». На сувеніри їхні вишиванки — ​найкращі. За кордоном особливо цінуються.

З ким із колег-депутатів любите ходити на шопінг?

Якщо чесно, ходити на шопінг в Києві немає коли. Тим більше з колегами-депутатами.