На «Бандерштаті» навіть небо не витримувало «жаданівського» драйву (фото)
Три дні неймовірних емоцій, запальної музики і відвертого щирого спілкування. Більше 15 000 осіб, понад 2 000 наметів — таким запам’ятається ХІІ фестиваль українського духу «Бандерштат», який є наймасштабнішою арт–візитівкою Волині. Сюди приїхали люди з усіх куточків нашої країни, а також гості з Італії, Австрії, Японії, Німеччини, Білорусі, Франції та США
Тут живуть традиції, яких ревно дотримується як молодь, так і старше покоління. Носять вишиванки, футболки з тризубом і шанобливо звертаються одне до одного. Повітря водночас пахне кавою та ранковою свіжістю, а день завершується гігантською ватрою та піснями під гітару.
Обмінявши квиток на браслет, що є типовою ознакою «бандерштатівця», прямую до охоронців, які у білих сорочках із краватками, ввічливі й усміхнені, ретельно оглядають мою сумку. Перевіряють пляшки з водою та пачки із соком, які приносять із собою на територію відвідувачі. А все тому, що на «Бандерштаті» панує «незламне правило»: святкувати без алкоголю.
Протягом трьох днів тут виступали кращі з кращих у сучасній українській музиці.
Я на фестивалі вперше, тож знайомлюся з життям наметового містечка. Тут зібралися люди, які не люблять шаблонів, кожного з них вирізняє особлива позиція: тусити без спиртного, слухати українську музику, прибирати за собою територію. На вулиці +32. На відкритому полі, де відбувається захід, жодного дерева. Сліпуче сонце випробовує на стійкість фестивальників, чи ж насправді вони сильні духом. Бо годинами запалювати дикі танці під спекотними променями не так-то й легко. Декотрі рятуються у прохолодних хвилях Стиру, інші ховаються за столиками, що розташовані під накриттям, водночас куштуючи всілякі смаколики. Народ прагне хліба та видовищ. І ярмарок тут особливий: продавці пропонують ексклюзивні речі. Деякі сувеніри привезли на продаж із самої Авдіївки, аби зібрати гроші на безпілотник для фронту. Хоч абсолютний фаворит серед фестивальників — патріотичні футболки.
На фестивалі працювали три сцени: головна, тиха та urban stage для важкої музики. Вперше на «Бандерштаті» зіграв легендарний гурт «Плач Єремії».
Окрім повстанських, Тарас Чубай привіз на фестиваль ще й лемківські пісні, на слова Юрія Андруховича і Богдана–Ігоря Антонича, ну і, звісно, відому й улюблену композицію «Вона». Нагадавши про те, що УПА зародилася на Волині, гурт виконав декілька пісень з альбому «Наші партизани», серед яких славетна «Лента за лентою».
Наметове містечко щодня лише розросталося.
Вокаліст рок–гурту «Біла вежа» Максим Іващенко жартував зі сцени: мовляв, «бандерштатівська засмага — найкрасивіша». Перед виступом запального рідного луцького гурту «Тартак» фестивальники влаштували флешмоб на честь в’язнів Кремля. За допомогою ліхтариків та екранів мобільних телефонів люди виклали слово FREE (Свобода). Несамовитими танцями під палючим сонцем відпочивальники зустріли драйвові та дотепні пісні гурту «Жадан і собаки». У такі моменти якнайяскравіше відчувався дух «Бандерштату», ноги самі просилися в танок, тіло пульсувало від шаленого ритму музики, а руки тягнулися догори.
Заклик до Кремля.
«Ми вперше приїхали до Луцька у листопаді 2008–го. Сьогодні тут уже нове суспільство, яке повинно боротися за здорові, позитивні цінності. Ми теж за них боремося своїми піснями, але нам це не завжди вдається, та ми стараємося і навіть присвячуємо цьому частину нашого творчого доробку», — скромно сказав Сергій Жадан. Публіка шаленіла і вигукувала «На біс».
Виступают - СЕРГІЙ ЖАДАН І СОБАКИ.
Насамкінець їхнього виступу пішов дощ і над «Бандерштатом» утворилася веселка. Хтось із натовпу пожартував: «Навіть небо не витримує «жаданівського» драйву». Море емоцій та позитиву отримали фестивальники від виступів гуртів «Без обмежень», «Друга ріка» та багатьох інших. Протягом трьох днів тут виступали кращі з кращих у сучасній українській музиці.
Понад 15 тисяч глядачів - новий рекорд «Бандерштату-2018».
Навіть за воротами фестивалю ще було чутно, як із трьох сцен долинали звуки, на одній із них музиканти дякували бійцям. Бо ж фронт пролягає в наших думках і серцях. Я бачила на «Бандерштаті» тих, хто тримав цю лінію там, на Сході. І вони усміхалися. Ну чим не реабілітація? Можливо, це головне завдання фестивалю: музикою і спілкуванням зробити так, аби їхні вуста самі по собі складалися у спокійну усмішку. Аби тут, на «Бандерштаті», вони зустріли новий день разом. Знову плечем до плеча.
Дякуємо за чудове свято!
Яскраві моменти фестивалю у нашій галереї: