Портрети загиблих воїнів подарувала їхнім родинам

У центральній районній бібліотеці зберігаються фотокопії робіт. Пані Ніна розповідає, що спонукало її до такого кроку:

У Ніни Августін - 43 роки художнього стажу.

— З Млинівського району на війні загинуло шестеро героїв. Я вирішила вшанувати їх як художник і взялася написати портрети. Перед цим зустрічалася й спілкувалася з рідними, щоб краще зрозуміти та правильно передати характер воїнів. Це мій скромний внесок, данина поваги. Тому свій вчинок не вважаю чимось особливим. Усі українські захисники варті більшого, адже вони віддали життя.

Герої, які віддали життя за Україну: Петро Полицяк, Роман Галас, Олексій Кірись, Юрій Іткалюк, Максим Ляшук, Олександр Кравчук.

 Портрети Петра Полицяка, Романа Галаса, Олексія Кірися спершу були виставлені у Свято–Михайлівському храмі, а потім передані родинам. Згодом Ніна Августін написала ще три: Юрія Іткалюка, Максима Ляшука та Олександра Кравчука. За словами мисткині, родичі героїв були розчулені й зворушені таким подарунком і не могли стримати сліз. Для них також важливо, що про воїнів–захисників пам’ятають…

 Цікава робота мисткині експонується в Музеї українського костюма й писанки у містечку Немішаєве Бородянського району Київської області.

Моя співрозмовниця має 43 роки стажу художника. Ще у 7–му класі зробила свій вибір.

У руках художниці витвір, який експонується у Музеї українського костюма й писанки.

Розписане страусине яйце.

— Мій батько працював токарем і був чудовим фахівцем. Я з дитинства спостерігала, як він, дивлячись на креслення, майстерно виготовляв різні деталі, — ​пригадує пані Ніна. — ​Захопилася спершу графікою й вирішила стати художницею. Наполегливо й цілеспрямовано йшла до своєї мрії. У блокноті на 100 аркушів щодня робила якийсь рисунок пером. Добре, що у нашому містечку працювала художня студія, яку очолював тоді Олександр Опанасович Довгалюк. Перші мої серйозні роботи — ​географічні карти.

Пані Ніна реставрувала будівлю палацового комплексу Ходкевичів у Млинові.

Жінка пояснює, що малювала великого формату мапи. У старших класах викладали предмет, який називався економічна географія зарубіжних країн. Ось вона й робила повноцінну карту з усіма умовними позначками — ​корисні копалини, промисловість — ​на кожний урок.

Розпис старих пляшок – ще одне захоплення талановитої мисткині.

 Відразу після школи її прийняли художником у ветеринарний технікум. Там доводилося малювати анатомічні зображення тварин у розрізі — ​навчальні посібники для студентів. Коли у Млинові організували художню майстерню, то Ніна Августін уже мала чималий досвід, але не вистачало мистецької освіти. Тож вона закінчила відділення живопису й графіки Московського народного університету. Чимало літ працювала у Рівненській обласній виробничій майстерні.

Пляшка оздоблена яєчною шкаралупою.

— Серед митців щороку проводився творчий конкурс. Потрібно було представити свої роботи. За часів Андропова доводилося карикатури малювати на прогульників, а в роки горбачовської перебудови та антиалкогольної кампанії — ​на п’яниць. Одного разу мене навіть нагородили іменним годинником, — ​усміхається Ніна Августін. — ​Коли у 1990-ті майстерня припинила існування і всі 14 художників стали безробітними, я пішла працювати в технікум.

Березова кора стала полотном для цієї картини.

Усі українські захисники варті більшого, адже вони віддали життя.

Пані Ніна три роки реставрувала старовинну будівлю, яка належить до палацового комплексу Ходкевичів у Млинові. Розписувала стіни та відновлювала ліплення.

Ніна Августін: «Художник має бути універсальним».

Черговим її захопленням стало писанкарство. Цікава робота мисткині експонується в Музеї українського костюма й писанки у містечку Немішаєве Бородянського району Київської області — ​на страусиному яйці зображені покровителі бджолярів Зосима й Саватій.