Не кінця світу треба боятися, а воєн
Шведські науковці попереджають, що «людству залишилося кілька десятиліть»
Катерина ЗУБЧУК, заслужений журналіст України
Останнім часом ми все частіше чуємо про згубний вплив зміни клімату на все живе — учені пророкують, що в найближчому майбутньому це явище може зумовити масове вимирання диких тварин в Азії, Південній Америці, Африці… А нещодавно натрапила в інтернеті на таку інформацію: «Дослідження, проведені фахівцями Стокгольмського університету, засвідчують, що для життя на Землі залишилося усього кілька десятиліть». А причина цього — те, що через кліматичні зміни середня температура на планеті може зрости на цілих 4—5 градусів. Тим часом потепління всього на 2 градуси спричинить феномен, який учені називають «апокаліптичним доміно». Тоді рівень води підніметься на 60 відсотків. Це означає, що більшість земних організмів приречені. Щоб припинити негативні тенденції, треба зменшити викиди парникових газів. Виходить, добре знаючи, що викликає зміни клімату, людство своєю діяльністю рубає сучок, на якому сидить. А ще ж є астрономічні причини можливого Армагеддону…
Мені чомусь найбільше запам’яталося очікування кінця світу, яке пророкувалося на 2000 рік, коли ми, повоєнне покоління, були ще дітьми. Пригадую себе десятилітньою: у колі ровесниць–третьокласниць мова не раз заходила якраз про це — ми підраховували, що нам залишилося 43 роки до вселенської катастрофи. Чи відчували страх? Уже й не пригадую. Тільки дивуюся, звідки ми черпали тоді таку інформацію — це ж у моїй рідній Переспі, що в Рожищенському районі, тоді й радіо не було, не те що телевізора. Мабуть, від дорослих, коли вони на посиденьки збиралися, чули про якісь пророцтва.
Мені чомусь найбільше запам’яталося очікування кінця світу, яке пророкувалося на 2000 рік, коли ми, повоєнне покоління, були ще дітьми. Пригадую себе десятилітньою: у колі ровесниць–третьокласниць мова не раз заходила якраз про це — ми підраховували, що нам залишилося 43 роки до вселенської катастрофи.
Уже згодом, коли цей 2000–й настав, про кінець світу, який мав припасти на міленіум — зміну тисячоліть, і писали, і говорили. А ще, виявляється, що прогнозувався він і на 1994 рік. І взагалі, якщо відкрити Вікіпедію, то ймовірний глобальний апокаліпсис передбачався упродовж тисячоліть. І якщо вже говорити про сьогодення, то ця тема була найбільш рейтинговою з наближенням 21 грудня 2012 року. У соцмережах повідомлялося і про масовий психоз у зв’язку з кінцем світу, і про відповідну поведінку: хтось грабував магазин і запасався продуктами, а хтось пропонував бункер, в якому можна пересидіти, чи спеціальні набори для виживання. Тим часом окремі науковці, ті ж астрологи, нумерологи, навпаки, заспокоювали, що на нашій планеті нічого критичного не відбудеться. І взагалі «цей день, 21 грудня 2012, — дуже позитивний…»
Тепер уже можна сказати, що збулися якраз ці, оптимістичні передбачення (а хтось же із багачів, може, й місце в бункері купив). Зважаючи на це, думаю, що, мабуть, і тепер не чергового кінця світу треба боятися (дай Бог людство переживе його благополучно, як і попередні), а того, що, на жаль, багато життів війни забирають, які на планеті — то тут, то там — не припиняються. Про Україну насамперед говорю — про те, що особливо болить. Мати втрачає сина, дружина — чоловіка, діти — батька. Ось це і є «кінцем світу»...
Цей нібито локальний апокаліпсис на Донбасі має бути найстрашнішим і для кожного з нас, і насамперед для суспільства. Тільки для цього треба, щоб, як писав уже покійний поет Віктор Баранов, український народ не був просто населенням, як це подають у звітах, а щоб ним дорожили.
