Від повного вигоряння городів із картоплею і морквою врятували... сильні грози
Ще у 1980-х роках жителям поліських сіл Щитинська Воля та Хабарище Ратнівського району Залухівська сільська рада виділила городи на двох меліоративних клітках в урочищі Ярево. Хоча відстань чимала (6 кілометрів), однак селяни їх охоче брали, тому що врожайність картоплі та моркви на торфовищах була набагато вищою, ніж на піщаних грунтах
З того часу населення цих сіл зменшилось більш ніж удвічі. Тож люди потроху земельні ділянки залишали, і вони заростали чагарниками. Нині на цих землях працює більше десятка сімей. Але й ті цьогоріч постраждали.
Біда сталася в червневу посушливу погоду. Очевидно, хтось курив, викинув недопалок — і земля почала диміти. Це могли бачити селяни, котрі мають тут паї та городи, і вирахувати, хто спричинив пожежу, але на все закривали очі: мовляв, мій город далеко — не дістане. Та вогонь робив свою справу. Спекотна вітряна погода сприяла його поширенню аж… на три клітки.
Лісівники, рятуючись від полум’я, оборювали ліс. Для гасіння залучили пожежний автомобіль, який не міг уже нічого зробити. У меліоративних каналах висохла вода — її можна було набрати у селі Заприп’ять, що за два кілометри.
Cеляни на все закривали очі: мовляв, мій город далеко — не дістане.
Селяни надіялися на одного Бога. Рясні липневі дощі таки порятували і приборкали вогонь у кінці другого місяця літа. Господарі за димом не бачили своїх городів. Тепер же з’ясувалося, що їхні ділянки з картоплею та морквою підгоріли, позаростали зіллям. Врожайність, звісно, буде невеликою. А ось сіно згоріло повністю. Порушено природний ландшафт. Торфовища стали непридатними для використання, тож людям доведеться відмовитися від своїх городів.
Вогонь навіть зруйнував дорогу. Тепер селяни зможуть доїхати до своїх городів та земельних паїв, долаючи 4–5 додаткових кілометрів або збудувавши міст через меліоративний канал. А вцілілий від пожежі урожай картоплі, моркви та гарбузів доведеться виносити до найближчої дороги на відстань понад 100 метрів. Ось до чого довела людська безвідповідальність. А винних тим часом немає…
Микола ДЕНИСЮК,
с. Щитинська Воля Ратнівського району.
