Ну як без пані бджолярки у медовому селі Баїв?
Тутешні старожили згадують, що споконвіку, за переказами ще їхніх рідних, у цьому мальовничому куточку неподалік Луцька завжди займалися бджолярством і чи не в кожній оселі на столі був запашний цілющий продукт
Не забулися й часи, коли чи не на весь район славилася колгоспна пасіка – добротна і доглянута, а давав тут усьому лад Іван Єрофейович Гураль. Тягнулися до нього люди, вчилися, обзаводилися своїми вуликами й переконувалися, що ліпшого заняття для душі не знайти. Серед них Зосим Мельничук, Іван Душак – натхненники створення у Баєві першого на Волині Музею бджільництва.
Прикипіла душею до комах-трудівниць така ж невтомна і працелюбна Надія Кирилівна Конечна (на фото) – жінка з юнацькою іскоркою в очах, з добротою у серці, творча й енергійна. Цьогоріч у свій пасічницький календар вона вписала 10 літ улюбленого заняття.
Нині жінка має 24 рамкові вулики–лежаки.
А розпочиналося воно для пані Надії з того, як на майновий пай придбала два вулики. Відтоді, зізналася, смак життя відчула по-новому, настільки захопила її бджолярська справа. З часом її пасіка розширювалася, і нині жінка має 24 рамкові вулики-лежаки – кожен зі своєю назвою: Вікна, Соти, Приймак, Зосим, Регіонал, Білорус, Антун та інші. Роботи біля них – непочатий край, та невтомна господиня не скаржиться, збільшуються сім’ї-рої (середня налічує більше 50 тисяч бджіл). А ще здійснилася заповітна мрія бджолярки – у затишному куточку господарської садиби, серед пишних берізок і розлогої вербички, у медоносних квітах стоїть ошатний дерев’яний апібудиночок (у Баєві таких хатинок є три), оздоровчу силу якого відчула й авторка цих рядків.
Надія Кирилівна охоче розповіла про його конструкцію, продемонструвала складові, поділилася роздумами про удосконалення окремих деталей. Щиро вдячна жінка своїм наставникам – пасічнику номер один, як вона сказала, Василеві Соломці з Київщини, голові братства бджолярів землі Волинської «Ройовий стан» Володимиру Дмитруку, подружжю Шотиків, місцевим колегам Зосимові Мельничуку, Іванові Душаку та іншим – ніхто з них ніколи не відмовив у допомозі, пораді та підтримці.
Ніна КОСТРУБА.
