Наймолодший пасічник Волині мріє стати медиком

З допитливим та розумним школярем ми познайомилися, коли писали про будівництво обсерваторії у селі Завітне Ківерцівського району. Тоді ж дізналися, що в 14–річного хлопчака, крім інтересу до зоряного неба й астрономії, є ще одне серйозне захоплення — ​бджолярство. Роман із четвертого класу вже має власну пасіку, в якій три вулики, тож цілком може претендувати на звання наймолодшого пасічника нашого краю. Після затяжних дощів ми нарешті дочекалися сонячної погоди й вирушили у відрядження, щоби поласувати свіжим медом

Це зовсім не дитячі забави, а серйозна справа

Юного бджоляра ми застали в садку біля вуликів. Хлопчина обережно й акуратно, але впевнено виймав рамки, оглядав їх, перевіряючи, чи немає кліща, який може завдати непоправної шкоди медоносним комахам.

До комах-трудівниць з великою повагою –у вишиванці.

 — Наш сусід дядя Саша Новосад тримав пасіку, а мене змалечку цікавило, що ж у тому вулику відбувається, як дружно працюють ці трудолюбиві створіння. Якось запускали бджіл, їх літало кілька тисяч, а я сидів тільки в шортах, і жодна мене не вкусила, — ​пригадує Рома. — ​Побачивши мій інтерес, дядя Саша подарував вулик, згодом ще один. Мені тоді було тільки 10 років, — ​усміхається хлопчак. — ​У нас на липі сидів рій, його впіймали, і з тих пір розпочалася моя власна пасіка. Я серйозно зацікавився бджільництвом. На перших порах мені також допомагав та підказував ще один досвідчений пасічник із нашого села — ​Володимир Сокол.

Робоча бджола живе не довго.

У 2015–му п’ятикласник Роман Прус отримав свій мед із трьох рамок — ​півтора літра. Хлопчина каже, що той солодкий продукт був найсмачніший, бо перший. А цього року вже двічі викачували: травневого було 15 літрів і липового стільки ж. Юний пасічник на власному досвіді переконався: щоб їсти мед ложкою, то треба добре потрудитися. Це зовсім не дитячі забави, а серйозна справа, яка вимагає терпіння та наполегливості.

Робоча бджола живе лише 30 днів

Цікавлюся, чи ласує він продуктом зі своєї пасіки?

— Я люблю мед, у мене немає алергії, але ж його за один раз багато не з’їси, — ​відповідає з усмішкою господар. — ​Достатньо однієї ложки й уже щемить у горлі. Мене бджоли також кусають, але головне — ​не робити різких рухів, не махати руками і не панікувати. Комахи цього не люблять, вони відчувають, коли людина їх боїться.

Роман готує вулик до огляду.

Мене також кусають, але головне — ​не робити різких рухів, не махати руками і не панікувати.

Під час нашої розмови Роман зосереджено обстежував рамки. Ми стояли неподалік й уважно спостерігали, з якою любов’ю він працював. Побачили, як одна бджілка залізла під вишиванку. Він лише усміхнувся, підняв сорочку й спокійно випустив її. Хлопець каже, що якби вкусила, то померла б. З великою повагою, як досвідчений пасічник, говорить про ці Божі створіння. Роман уже добре знає: робоча бджола живе лише 30 днів, але скільки встигає за такий короткий вік.

Робота вимагає зосередженості та акуратності.

Крім практичних навиків, школяр здобуває і теоретичні знання, цікавиться спеціалізованою літературою. Роман Прус має раритетний довідник пасічника 1948 року видання й розповідає нам про особливості утримання бджіл. Найголовніше — ​їх потрібно менше турбувати. Тоді комахи будуть спокійні. Але в літній сезон раз на тиждень необхідно відкривати вулики й дивитися, чи все нормально, адже в одній сім’ї приблизно 50 тисяч бджіл.

Бджоляр оглядає кожну рамку.

Багато встигає той, хто не марнує часу

Батьки підтримують недитяче захоплення свого єдиного сина. Тато подарував хлопцеві третій вулик і придбав медогонку.

— Я до пасіки діла не маю, — ​розповідає Володимир Прус. — ​Тільки синові допомагаю. У нашій родині ніколи не було бджолярів.

Пасічника бджоли також кусають, але він їх любить.

Мама Наталія також схвально ставиться до такого заняття й каже, що в Романа немає часу займатися дурницями, бо бджоли потребують уваги. Найбільше пишається онуком бабуся Галина Іванівна. Ми також довідалися, що він ще й азартний рибалка, минулого тижня спіймав 20 щупаків у канаві.

На прикладі цього сучасного сільського хлопчини ще раз підтверджується життєва істина: багато встигає той, хто не марнує часу. Роман добре вчиться, перейшов у 9–й клас. За успіхи у школі був нагороджений путівкою у дитячий табір «Буковель» у Карпатах. Як зізнався нам завітненський бджоляр, він мріє здобути освіту й стати медиком. Сподіваємося, що знання, отримані на пасіці, згодом допоможуть йому успішно та кваліфіковано лікувати людей.

Тато подарував синові медогонку.

На завершення нашої розмови Роман Прус виносить миску, наповнену свіжим солодким продуктом, пригощає батьків та бабусю. І ми той запашний мед куштували зі смачним домашнім хлібом, спеченим мамою юного бджоляра.

Роман пригощає родину власним медом.