Школу таки закрили, але учнів возитиме автобус
19 липня цього року газета «Волинь» друкувала матеріал «Своїх малюків у школу до Залухова не пустимо» (на фото) за листом батьків школярів ЗОШ I — II ступенів села Щитинська Воля на Ратнівщині. Навчальний заклад цього року таки не працюватиме, бо на сесії Самарівської ОТГ одноголосно прийняте рішення навчати щитиновольських школярів у сусідньому Залухові
Селяни обурювалися, як можна ліквідувати школу не те що без згоди, а навіть без доведення до відома батьків. У листі поставили дві вимоги: залишити хоча б школу I ступеня, спираючись на Закон про освіту, де говориться, що молодші школярі мають право навчатися за місцем проживання, а учнів 5–9 класів підвозити до Залухова шкільним автобусом. Після публікації листа 27 липня у селі побувала заступник начальника Волинського обласного управління освіти, начальник відділу дошкільної, загальної середньої та вищої освіти Тетяна Соломіна. Наче реабілітовуючись за керівництво громади, повідомила, що рішення не можна скасувати, бо прийняте на сесії одноголосно. Але втішила тим, що в облдержадміністрації розглянули прохання батьків і виділили шкільний автобус для підвезення учнів у Залухів. А 8 серпня Тетяна Іванівна організувала зустріч батьків і дітей зі Щитинської Волі з вчительським колективом Залухівської школи. Батьки відзначили, що найкращий спосіб порозумітися — діалог і написали заяви про прийом до цього навчального закладу 19 школярів, з них семеро 1–4 класів.
Для початкової ланки, навчання в якій закінчується раніше, буде створена група продовженого дня.
Тетяна Іванівна повідомила, що для початкової ланки, навчання в якій закінчується раніше, буде створена група продовженого дня. Пообіцяла працевлаштувати і молодих педагогів зі Щитиновольської школи, про виконання цих обіцянок будемо інформувати пізніше. Залишити ж у цьому селі діючу початкову школу, приміщення якої тепер у підпорядкуванні Самарівської ОТГ, чиновники відмовляються. Посилаються на економію коштів, мовляв, для кількох класів не опалюватимуть усю будівлю взимку. І що робити селянам, які будували цю школу у 1972–1975 роках наче свою хату, — спільними зусиллями? Спостерігати, як вона руйнується? Пані Галина Салівончик, тепер уже колишній директор, мріє про те, щоб зробити тут музей. Серед пропозицій, які озвучували на зібранні, пишуть на сайті ОДА, — перенести сюди сільські бібліотеку і клуб, влаштувати табір відпочинку та оздоровлення для дітей усієї Самарівської ОТГ. А щоб збереглося майно, потрібно його охороняти і за ним доглядати цілорічно. Інакше, що ж ми економимо на одному і нищимо інше? Отож, це питання вже в компетенції тієї ж Самарівської ОТГ, а громади, сподіваюся, створені для того, щоб розвиватися, а не руйнувати зроблене. Тому долею цього приміщення будемо періодично цікавитися. n
